Юрист
02.12.2012, 16:47
Вступил в силу у нас новый УПК (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2#n2)
Естественно, касается это чудо законотворческой миссии, в принципе, каждого.
Потому как если УК разъясняет сколько и за что, УПК - как именно...
Ну, примерно, как Библия учит любить ближнего своего, а Камасутра непосредственно разъясняет, как это делается... :-)
Что меня несколько удивило, так это дифирамбы от Гейропы.... Видимо, не читали или не думали...
основное, что нисколько не удивило, это реальное ограничение права на защиту в уголовном судопроизводстве всех категорий граждан. Как подсудимых, так и потерпевших, гражданских истцов и ответчиков.
Это противоречит как собственно Конституции Украины, в коей прямо указано, в ст.59, что каждый свободен в выборе защитника своих прав и интересов.
Стаття 59. Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
{Офіційне тлумачення частини першої статті 59 див. в Рішенні Конституційного Суду № 13-рп/2000 від 16.11.00}
{Офіційне тлумачення положення частини першої статті 59 "кожен має право на правову допомогу" див. в Рішенні Конституційного Суду № 23-рп/2009 від 30.09.2009}
Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
{Офіційне тлумачення частини другої статті 59 див. в Рішенні Конституційного Суду № 13-рп/2000 від 16.11.00}
{Офіційне тлумачення положення частини другої статті 59 "для ... надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура" див. в Рішенні Конституційного Суду № 23-рп/2009 від 30.09.2009}
Грубо говоря, под понятие правовой помощи для всех участников уголовного процесса, Конституция, старый УПК и решения КСУ подводят право на защиту с помощью защитника на выбор лица.
Решением КСУ от № 13-рп/2000 від 16.11.00г. определил свободу выбора защитника для подсудимого, не ограниченного только адвокатами. Что логично, поскольку защитник, владеющий информацией о деятельности подсудимого коммерческой, гораздо эффективней, чем не знающий специфику бизнеса клиента адвокат со стороны. Решение, которое я привожу в пример, было в рамках разборок по налоговой.
Решение КСУ от № 23-рп/2009 від 30.09.2009г. определило, что и свидетели, которых ранее пытались ограничивать, имеют право на правовую помощь.
Какие либо ограничения в отношении представителей потерпевших, гражданских истцов, ответчиков и т.д. отсутствовали.
Теперь смотрим ст.58 Конституции Украины, где прямо указано, что законы не имеют обратной силы...
А ст.64. прямо указывает:
Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
{Офіційне тлумачення статті 64 див. в Рішенні Конституційного Суду № 9-зп від 25.12.97}
Ну и как относиться к нормативному акту, который противоречит Конституции Украины и решениям Конституционного суда?
Касаясь даже только ограничения права на защиту, его ограничили только адвокатами, внесенными в единый реестр.
Это прямая попытка загнать адвокатуру в стойло, и о какой-либо независимости адвокатуры после этого можно смело забыть.
Ну это ладно, это чисто административные разборки вечного спора юристы vs адвокаті.
В принципе, нет нерешаемых проблем, и можно получить пресловутую корочку, но спешить не буду. Спокойно жил без неё, проживу и ещё :-)
Там есть более веселые новации:
Стаття 60. Заявник
1. Заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.
2. Заявник має право:
1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;
2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи;
3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.
Статус заявителя - это нечто... Не потерпевший, не гражданский истец, ни представитель или защитник кого либо. Просто заявитель, который имеет возможность просто подать заявление, и задолбать кого угодно, аки дятел.
Сейчас участковые и дежурные в райотделах повесятся от обилия сознательных заявителей про зеленых человечков, как только до народа дойдет, что регистрируют и обязаны давать официальный ответ о ходе расследования по всем заявлениям. Но то фиг с ментами, так можно задолбать кого угодно....
Посмотрим, как оно будет далее.
А показания с чужих слов, это вообще шедеврально....
Стаття 97. Показання з чужих слів
1. Показаннями з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи.
2. Суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів.
При прийнятті цього рішення суд зобов’язаний враховувати:
1) значення пояснень і показань, у випадку їх правдивості, для з’ясування певної обставини і їх важливість для розуміння інших відомостей;
2) інші докази щодо питань, передбачених пунктом 1 цієї частини, які подавалися або можуть бути подані;
3) обставини надання первинних пояснень, які викликають довіру щодо їх достовірності;
4) переконливість відомостей щодо факту надання первинних пояснень;
5) складність спростування пояснень, показань з чужих слів для сторони, проти якої вони спрямовані;
6) співвідношення показань з чужих слів з інтересами особи, яка надала ці показання;
7) можливість допиту особи, яка надала первинні пояснення, або причини неможливості такого допиту.
3. Суд має право визнати неможливим допит особи, якщо вона:
1) відсутня під час судового засідання внаслідок смерті або через тяжку фізичну чи психічну хворобу;
2) відмовляється давати показання в судовому засіданні, не підкоряючись вимозі суду дати показання;
3) не прибуває на виклик до суду, а її місцезнаходження не було встановлено шляхом проведення необхідних заходів розшуку;
4) перебуває за кордоном та відмовляється давати показання.
4. Суд може визнати доказами показання з чужих слів, якщо сторони погоджуються визнати їх доказами.
5. Суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів, якщо підозрюваний, обвинувачений створив або сприяв створенню обставин, за яких особа не може бути допитана.
6. Показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами, відмінними від положень частини другої цієї статті.
7. У будь-якому разі не можуть бути визнані допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу або іншою особою стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження.
В общем, будем веселиться
Меня вот это потрясло:
2. Суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів.
Вася Пупкин даст показания, что Вася Пипеткин трахнул козу Мани Звездюлькиной, и на этом основании можно, в принципе, строить обвинение. Поскольку Вася Пупкин не являясь потерпевшим таки может быть заявителем!!!! А ему стало известно об этом со слов помершего от передоза торчка Гашидзе Конопелькина :-)
Это еще не все приколы.
Негласні слідчі (розшукові) дії (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651%D0%B2-17/paran263#n263)
§ 3. Інші види негласних слідчих (розшукових) дій
Стаття 267. Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи
1. Слідчий має право обстежити публічно недоступні місця, житло чи інше володіння особи шляхом таємного проникнення в них, у тому числі з використанням технічних засобів, з метою:
1) виявлення і фіксації слідів вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, речей і документів, що мають значення для їх досудового розслідування;
2) виготовлення копій чи зразків зазначених речей і документів;
3) виявлення та вилучення зразків для дослідження під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину;
4) виявлення осіб, які розшукуються;
5) встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи.
2. Публічно недоступним є місце, до якого неможливо увійти або в якому неможливо перебувати на правових підставах без отримання на це згоди власника, користувача або уповноважених ними осіб.
3. Приміщення, які спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені відповідно до закону (приміщення з примусового утримання осіб у зв’язку відбуттям покарання, затримання, взяттям під варту тощо), мають статус публічно доступних.
4. Обстеження шляхом таємного проникнення до публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи з метою, передбаченою в частині першій цієї статті, проводиться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої в порядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 цього Кодексу.
То есть, грубо говоря, если по старому УПК обыск проводился в присутствии лица, с понятыми. что давало возможность пресечь активное подбрасывание доказательств, то получается, что по новму УПК можно втихаря притащить ствол с мокрухи клиенту, официально это зафиксировать, и использовать в качестве доказательства?
До такого в УПК не додумался никто...
В рамках ОРД это можно было делать, не вопрос, но это розыскные мероприятия, и для этого требовались санкции серьезные. А тут кто это придумал?
Естественно, касается это чудо законотворческой миссии, в принципе, каждого.
Потому как если УК разъясняет сколько и за что, УПК - как именно...
Ну, примерно, как Библия учит любить ближнего своего, а Камасутра непосредственно разъясняет, как это делается... :-)
Что меня несколько удивило, так это дифирамбы от Гейропы.... Видимо, не читали или не думали...
основное, что нисколько не удивило, это реальное ограничение права на защиту в уголовном судопроизводстве всех категорий граждан. Как подсудимых, так и потерпевших, гражданских истцов и ответчиков.
Это противоречит как собственно Конституции Украины, в коей прямо указано, в ст.59, что каждый свободен в выборе защитника своих прав и интересов.
Стаття 59. Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
{Офіційне тлумачення частини першої статті 59 див. в Рішенні Конституційного Суду № 13-рп/2000 від 16.11.00}
{Офіційне тлумачення положення частини першої статті 59 "кожен має право на правову допомогу" див. в Рішенні Конституційного Суду № 23-рп/2009 від 30.09.2009}
Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
{Офіційне тлумачення частини другої статті 59 див. в Рішенні Конституційного Суду № 13-рп/2000 від 16.11.00}
{Офіційне тлумачення положення частини другої статті 59 "для ... надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура" див. в Рішенні Конституційного Суду № 23-рп/2009 від 30.09.2009}
Грубо говоря, под понятие правовой помощи для всех участников уголовного процесса, Конституция, старый УПК и решения КСУ подводят право на защиту с помощью защитника на выбор лица.
Решением КСУ от № 13-рп/2000 від 16.11.00г. определил свободу выбора защитника для подсудимого, не ограниченного только адвокатами. Что логично, поскольку защитник, владеющий информацией о деятельности подсудимого коммерческой, гораздо эффективней, чем не знающий специфику бизнеса клиента адвокат со стороны. Решение, которое я привожу в пример, было в рамках разборок по налоговой.
Решение КСУ от № 23-рп/2009 від 30.09.2009г. определило, что и свидетели, которых ранее пытались ограничивать, имеют право на правовую помощь.
Какие либо ограничения в отношении представителей потерпевших, гражданских истцов, ответчиков и т.д. отсутствовали.
Теперь смотрим ст.58 Конституции Украины, где прямо указано, что законы не имеют обратной силы...
А ст.64. прямо указывает:
Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
{Офіційне тлумачення статті 64 див. в Рішенні Конституційного Суду № 9-зп від 25.12.97}
Ну и как относиться к нормативному акту, который противоречит Конституции Украины и решениям Конституционного суда?
Касаясь даже только ограничения права на защиту, его ограничили только адвокатами, внесенными в единый реестр.
Это прямая попытка загнать адвокатуру в стойло, и о какой-либо независимости адвокатуры после этого можно смело забыть.
Ну это ладно, это чисто административные разборки вечного спора юристы vs адвокаті.
В принципе, нет нерешаемых проблем, и можно получить пресловутую корочку, но спешить не буду. Спокойно жил без неё, проживу и ещё :-)
Там есть более веселые новации:
Стаття 60. Заявник
1. Заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.
2. Заявник має право:
1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;
2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи;
3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.
Статус заявителя - это нечто... Не потерпевший, не гражданский истец, ни представитель или защитник кого либо. Просто заявитель, который имеет возможность просто подать заявление, и задолбать кого угодно, аки дятел.
Сейчас участковые и дежурные в райотделах повесятся от обилия сознательных заявителей про зеленых человечков, как только до народа дойдет, что регистрируют и обязаны давать официальный ответ о ходе расследования по всем заявлениям. Но то фиг с ментами, так можно задолбать кого угодно....
Посмотрим, как оно будет далее.
А показания с чужих слов, это вообще шедеврально....
Стаття 97. Показання з чужих слів
1. Показаннями з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи.
2. Суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів.
При прийнятті цього рішення суд зобов’язаний враховувати:
1) значення пояснень і показань, у випадку їх правдивості, для з’ясування певної обставини і їх важливість для розуміння інших відомостей;
2) інші докази щодо питань, передбачених пунктом 1 цієї частини, які подавалися або можуть бути подані;
3) обставини надання первинних пояснень, які викликають довіру щодо їх достовірності;
4) переконливість відомостей щодо факту надання первинних пояснень;
5) складність спростування пояснень, показань з чужих слів для сторони, проти якої вони спрямовані;
6) співвідношення показань з чужих слів з інтересами особи, яка надала ці показання;
7) можливість допиту особи, яка надала первинні пояснення, або причини неможливості такого допиту.
3. Суд має право визнати неможливим допит особи, якщо вона:
1) відсутня під час судового засідання внаслідок смерті або через тяжку фізичну чи психічну хворобу;
2) відмовляється давати показання в судовому засіданні, не підкоряючись вимозі суду дати показання;
3) не прибуває на виклик до суду, а її місцезнаходження не було встановлено шляхом проведення необхідних заходів розшуку;
4) перебуває за кордоном та відмовляється давати показання.
4. Суд може визнати доказами показання з чужих слів, якщо сторони погоджуються визнати їх доказами.
5. Суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів, якщо підозрюваний, обвинувачений створив або сприяв створенню обставин, за яких особа не може бути допитана.
6. Показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами, відмінними від положень частини другої цієї статті.
7. У будь-якому разі не можуть бути визнані допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу або іншою особою стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження.
В общем, будем веселиться
Меня вот это потрясло:
2. Суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів.
Вася Пупкин даст показания, что Вася Пипеткин трахнул козу Мани Звездюлькиной, и на этом основании можно, в принципе, строить обвинение. Поскольку Вася Пупкин не являясь потерпевшим таки может быть заявителем!!!! А ему стало известно об этом со слов помершего от передоза торчка Гашидзе Конопелькина :-)
Это еще не все приколы.
Негласні слідчі (розшукові) дії (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651%D0%B2-17/paran263#n263)
§ 3. Інші види негласних слідчих (розшукових) дій
Стаття 267. Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи
1. Слідчий має право обстежити публічно недоступні місця, житло чи інше володіння особи шляхом таємного проникнення в них, у тому числі з використанням технічних засобів, з метою:
1) виявлення і фіксації слідів вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, речей і документів, що мають значення для їх досудового розслідування;
2) виготовлення копій чи зразків зазначених речей і документів;
3) виявлення та вилучення зразків для дослідження під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину;
4) виявлення осіб, які розшукуються;
5) встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи.
2. Публічно недоступним є місце, до якого неможливо увійти або в якому неможливо перебувати на правових підставах без отримання на це згоди власника, користувача або уповноважених ними осіб.
3. Приміщення, які спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені відповідно до закону (приміщення з примусового утримання осіб у зв’язку відбуттям покарання, затримання, взяттям під варту тощо), мають статус публічно доступних.
4. Обстеження шляхом таємного проникнення до публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи з метою, передбаченою в частині першій цієї статті, проводиться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої в порядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 цього Кодексу.
То есть, грубо говоря, если по старому УПК обыск проводился в присутствии лица, с понятыми. что давало возможность пресечь активное подбрасывание доказательств, то получается, что по новму УПК можно втихаря притащить ствол с мокрухи клиенту, официально это зафиксировать, и использовать в качестве доказательства?
До такого в УПК не додумался никто...
В рамках ОРД это можно было делать, не вопрос, но это розыскные мероприятия, и для этого требовались санкции серьезные. А тут кто это придумал?