Украинская интеллигенция пишет письмо американскому кормильцу

[НаталЬя]

Украинская интеллигенция написала письмо Обаме

Представители украинской интеллигенции уверены, что Украина может и должна внести свой взнос в безопасность, стабильность и процветание нашего общего региона.
Об этом сказано в их обращении к администрации президента США Барака Обамы, переданном Украинской правде.

"Наша страна является ключевой для дальнейшего расширения пространства свободы и демократии на Востоке Европы" , - сказано в письме.

"Мы прилагаем все усилия изнутри государства, чтобы сделать это. Но нам нужна ваша помощь и ваша солидарность" , - говорится в обращении.

"Украина не может стать членом НАТО уже сегодня. Мешают этому много факторов - и в середине страны, и за ее пределами. Но мы можем и должны развивать наше сотрудничество, активно выполнять годовую Национальную программу, получать профессиональную помощь, принимать участие в формировании совместной стратегии безопасности и делать свой практический взнос в безопасность союза демократий", - считают авторы обращения.

Также они уверены, что политика Восточного партнерства должна стать "действенным инструментом модернизации Украины и других стран-участников, а не откупным взносом от Брюсселя".

Также в обращении отмечается, что "энергетическая безопасность ЕС требует безопасного транзита, а таким образом энергетической безопасности Украины".

По мнению авторов, безопасность Европы и целого Евроатлантического пространства гарантируется безопасностью Украины. :greeting:

"Стабильная Европа и ее рост не будут существовать при нестабильной и опасной Украине. :bomb: Общее осознание взаимной зависимости и взаимной необходимости – ключ к правильным действиям. А правильные шаги сегодня - устои под наше и ваше будущее", - сказано в письме.

Среди лиц, которые подписали обращение, экс-секретарь СНБО Владимир Горбулин, правозащитник Евгений Захаров, писатель Юрий Андрухович, директор Фонда Демократические инициативы Илько Кучерив, заместитель главы Меджлиса крымскотатарского народа Рефат Чубаров, доктор политических наук Александр Литвиненко.


http://korrespondent.net/ukraine/politics/916701

Прямо эпидемия писем. Кушать им сильно хоцца, а денех мало совсем стало?

[Олег Евгеньевич]

Кушать им сильно хоцца, а денех мало совсем стало?
Припёрло Васисуалия Лоханкина....

[чемберлен]

Какая гадость. От Горбулина, правда всего можно ожидать. Редчайшая сволочь

[V_V_V]

к интеллигенции господа имеют то же отношение, что я к полетам на Марс

[НаталЬя]

к интеллигенции господа имеют то же отношение, что я к полетам на Марс

Они считают себя пришельцами с Венеры :blum2:

[Mariner]

Письмишко - практически калька с такого же опуса отставных младогейропейцев...

[Янус Полуэктович]

к интеллигенции господа имеют то же отношение, что я к полетам на Марс

Они считают себя пришельцами с Венеры :blum2:

Так может они и правы насчет Венеры? Что-то венерическое в них чувствуется.

[НаталЬя]

Так может они и правы насчет Венеры? Что-то венерическое в них чувствуется.

Такие неземные хлопцы... :greeting:

[Misantrop]

Такие неземные хлопцы... И любимая болячка - метеоризм... :rofl2:

[Ксения]

да, у кого что, в мире свирепствует поросячья чумка, а в стаде младогейропейцев параноидальная диарея с вербальным энурезом.

[zhivaz]

да, у кого что, в мире свирепствует поросячья чумка, а в стаде младогейропейцев параноидальная диарея с вербальным энурезом.

скорее жестокая нехватка бабла. грантов стало мало, амеры падлы грошей просто так уже не дают - вот и рекламируются граждане. кризис пля.

[San4es60]

... доктор политических наук Александр Литвиненко...

Воскрес гад! Вот что полоний животворящий делает :biggrin:

[Янус Полуэктович]

да, у кого что, в мире свирепствует поросячья чумка, а в стаде младогейропейцев параноидальная диарея с вербальным энурезом.

Жжошь! :drinks::good2:

[Glossator]

относительно интеллигенции прав был Владимир Ильич....

[Mariner]

"Проститие, Вы считаете себя интеллигентом?
- Что Вы, у меня профессия есть!" (с)

[Москвич]

Ох уж мне эта сельская интеллигенция! Маргинализация и вырождение...

[San4es60]

"Проститие, Вы считаете себя интеллигентом?
- Что Вы, у меня профессия есть!" (с)


„Я не интеллигент, я профессию имею.“
— Лев Гумилёв по рассказам Бушкова

[Mariner]

Гумилёв, Гумилёв... Извините, что не дословно...

[Yeti-44]

Прошу пардону...а вот это вот Юрий Обтрухович действительно такой гений и культовый пейсатель, как говорит товарисч Гугл? Лауреат всех премий, культовый писатель и прочая, прочая, прочая. Читал кто-нить?

[alex]

Прошу пардону...а вот это вот Юрий Обтрухович действительно такой гений и культовый пейсатель, как говорит товарисч Гугл? Лауреат всех премий, культовый писатель и прочая, прочая, прочая. Читал кто-нить?

Солженицына Андруховича не читал, но осуждаю.:smile:

[Bond]

Прошу пардону...а вот это вот Юрий Обтрухович действительно такой гений и культовый пейсатель, как говорит товарисч Гугл? Лауреат всех премий, культовый писатель и прочая, прочая, прочая. Читал кто-нить?

Уети, как те сказать... Надо санскритом владеть. Ну, вот, например, пару скрижалей


Юрій Андрухович
Перверзія

Її звати Ада Цитрина, а його Янус Марія Різенбокк. Я сиджу в їхньому "альфа
ромео", припустимо, що це "альфа ромео", і ми мчимо автобаном з Мюнхена у
Венецію. З Мюнхена. У Венецію.

Це сталося зі мною позавчора, 3 березня, великопісної середи, першого дня по
закінченні карнавалу. Це була піша прогулянка Мюнхеном у надії побачити рештки
неприбраного свята: купи сміття, биті пляшки, потоптані хвости і крила, здерті
фарбовані мармизи. Нічого подібного я вже не застав, бо вибрався до міста аж
пополудні. Вулиці і площі було вичищено ще, напевно, вдосвіта...

Я знайшов короткотривалий притулок у кав'ярні "Люітпольд", яку розшукав за малою
на Брієннєрштрассе (чи, як тут кажуть, "штразе"), 11, де дозволив собі один за
одним два подвійні "ремі-мартени" (перший на вшанування пам'яті Рільке, другий —
Стефана Ґеорге). Коли мені зробилося зовсім тепло, я виповз із кав'ярні й рушив
помаленьку в бік Швабінга, поминаючи Одеонсплятц і залиту першим присмерковим освітленням Людвігштрассе. Вітрини обіцяли все на світі, навіть безсмертя. Ніхто не посипав голову попелом. Тисячі перехожих рухалися поруч зі мною в цьому іграшковому меґаполісі. Але порядні люди такого дня мусять причаститися рибою:
Ash-Wednesday (як називав усе це Еліот), Aschenmittwoch (1), попіл, смуток,
меланхолія і риба.

Так починається піст...

Тепер один ліричний момент. Не доходячи ще до університету і Тріюмфальної брами, я відчув, що починається весна. Це було все разом: теплий вітер, трохи
дірчастого снігу, мій розпанаханий плащ, метляння шалика, нова сорочка, запах
нової сорочки, печених каштанів, гострих приправ, запах іще там чогось, якихось
жінок, чоловіків, що плинули поруч, музика з-за рогу, стиск у грудях, — я
зупинився менш ніж на мить, та де там, я не зупинявся, я просто зрозумів — але
яке "зрозумів", коли це зовсім не те слово, і "відчув" не те слово, і ніхто мені
не підкаже потрібного слова — я прочув чи що, якісь великі зміни, бодай одну,
щось таке...

Її звати Ада, а його доктор Різенбокк, приватна урологія в Поссенгофені. І вони
везуть мене до Венеції своїм автом. Я трохи очухався щойно перед австрійським
кордоном. Аж тоді впізнав майже на дотик потребу щось наговорити в цей диктофон.


Так от, позавчора, великопісної середи увечері, я врешті вийшов на Швабінґ, на
залиту ще дразливішими вогнями Леопольдштрассе. Я був готовий до пригод, аж
стрибав усередині свого тіла. Пригода тут-таки знайшла мене: присадкувата й
червоногуба мулатка, коротконога і в короткій спідниці, з шаленими
заокругленнями, обвішана брязкальцями, в обшитому блискітками тісному декольте, повія з якихось інших веселих кварталів, бо Швабінґ тепер уже не той, що за часів символізму і кайзера Вільгельма. Вона стояла у брамі під ліхтарем і
виглядала з натовпу необхідне їй обличчя. У мене виявилося саме таке, я побачив її спалах, вона всміхнулась, я все зрозумів, стало до дідька зимно у грудях,
залишалося ще з десять кроків, не цілих сто марок у портмоне, які я мав при
собі, аж ніяк не гарантували нашу домовленість, за п'ять кроків до неї я почув
"hallo, kommst du mit?"(2), ще два кроки я мовчав нарешті видихнув просто у неї
"ja, ich komme mit, Liebling, wieviel?"(3), вона не відповіла "wieviel",
крутнулася на своїх садо-мазопідборах, узяла мене за руку і підвела до брами.
Отже, була все-таки місцевою, зі Швабінґа, браму відчинила ключем, задля special effect'y видобутим із того запаморочливого декольте, і так ми опинилися в
будинку, де вона попровадила мене сходами догори, час від часу озираючись і
губато всміхаючись, тож я почув, як у мені піднімається і бунтує вся
повздержливість останніх місяців, а навіть років, ці брязкальця на ній були
просто нестерпні, я готовий був заїхати в неї вже тут, на сходах, притиснувши її
до перил і задерши суто символічну, куцу спідничину з червоного шовку. Проте
вона зберігала безпечну відстань і все провадила кудись угору, на якийсь
дев'ятий поверх чи що, при цьому увесь час наспівувала якоюсь тропічною мовою,
може амхарською. Так нарешті ми опиняємося в переповненому людом помешканні,
обкуреному й обкадженому всілякими екваторіяльними пахощами, підсвіченому
зеленими і червоними лампами, де всі без винятку співають...

...Oro, я навіть не зауважив, як ми перетнули австрійський кордон. Прочитав
тільки "Кіферсфельден" чи щось подібне, якісь жукові поля. Кам'яні стіни по
обидва боки від шосе, нарешті гори, ми в'їхали в гори, всюди виявилося до холери
снігу, аж доктор Різенбокк — це я про тебе, про тебе — мусив начепити захисні
окуляри. Він сидить за кермом і ані слова не знає по-українському. Інша справа
його дружина. Вона все розуміє, сама з походження українка, вона поруч із ним,
на передньому сидінні, як і належиться, Frau Riesenbock; уся в чорному та
вишневому, але вона мене не чує...

Що то було за помешкання, я догнав, здається, не відразу. Мені забило груди
солодким димом, я почув себе майже восковим, співи линули звідусіль, з усіх
кімнат, усі ці люди ходили ще й нині у карнавальному шматті, вони ніби
повизбирували його на смітниках після вчорашнього, моя бронзовонога спокусниця
розчинилася серед інших мулаток, арабок, туркень, китаянок та індусок, вони
прикрашали помешкання живими зеленими гілками, смугами гарячих тканин і безліччю
образків, до яких я ніяк не встигав придивитися; переходячи з кімнати в кімнату,
я намагався все ж упіймати її за задницю, навіщо мене сюди привела, я шаную
звичаї всіх народів, обряди тощо, але ти надто далеко зайшла, нічна пташко,
сказав би я їй, однак у кожній кімнаті сиділо на килимах, тапчанах і просто на
підлозі повно перебиранців, анахронічних карнавальних гуляк, і всі співали,
цьому не було кінця, відколи я туди потрапив, суцільні співи каліченою
німецькою, щось ніби псалми чи гімни, граматичні неоковирності навіть мені
впадали у вухо, але мелодія була досить гарна, шалено гарна мелодія, вишукана,
суміш кельтського та коптського з додатками бразилійського, вірменського,
магребінського і румунського. Я пришизів від тієї музики, я й сам пробував
підвивати, але час до часу хто-небудь зі співунів осудливо зиркав на мене,
мовляв, не пхайся, не твоє мелеться, і я вмовкав...

Перше, що я завжди роблю, опинившись у не знаному досі приміщенні, — це шукаю
музичний інструмент. Я люблю фортеп'яно, гітару, віолончель, акордеон, маракаси,
флейту, я люблю ще безліч музичних інструментів. Отже, я почав їх шукати. Проте
нічого схожого ніде не було — тільки голоси, жіночі й чоловічі, дитячі і
старечі, якась напівбожевільна молитва до іншого бога, щось там про ліси, меди,
гаї, поля, сади, гори, луки, трави, брами, я тим часом трохи зосередженіше
розглянувся по оселі, то був один із типових чиншових будинків з минулого
століття, у Львові тисячі таких, його звели ще перед сецесією, за часів
бурхливої еклектики в ідеях, архітектор ніби змагався з матеріялом, вигадуючи
собі якомога більше проблем і начиняючи помешкання всілякими закапелками,
нішами, флігелями, мезонінами, і, крім розспіваного людського тлумища, там
нікого й нічого не було, ну добре, кілька лежанок, бамбетлів, канап, якісь
килими — усе ніби щойно принесене, чуже і випадкове, — а загалом — голі стіни й
підлога; в таких умовах не живуть і навіть не моляться, а тут, як видно, і жили,
й молилися. І ще — ці лампи, червоні й зелені, щось середнє між дискотекою та
візантійським храмом, а також пахощі, повсюдні пахощі — від свічок і кадильниць,
що з ними в руках час до часу протанцьовували повз мене перуанки, кореянки,
малагасійки, марокканки та філіппінки; десь і моя згуба губата вишивала поміж
них, але я вже її й не впізнав би в цьому квітнику зарошеному; згодом мені
прийшло до голови, що це не одне помешкання, а відразу декілька колишніх
помешкань, між якими повалено стіни, увесь поверх, сьоме небо химерного
передсецесійного будинку на Леопольдштрассе, чи, може, в одному з / бічних
провулків — не зауважив...

Овва, тепер увага! Сіре небо. Облізлий сніг. Вежі. Ворони над ратушею. Черепиця.
Жовті мури. Тиша, десята, ні, одинадцята ранку, п'ятниця, зимно, високогір'я,
Високоальп'я, що ще? Тяжкі перини, вистуджені за ніч покої в замках, кава з
молоком, гаряче вино, школярі на перерві, далекий дзвін, комини, дим над
коминами, невидимі крила — Кого? Це Інсбрук, мої панове. Праворуч у долині. Я
хотів би побути тут. Гей, Achtung, Achtung, mein lieber, Riesenbock, bitte, auf
ein Moment stoppen!.. Ich habe manche Problemen...(4)

Ну от. Я зміг бодай щось, бодай чимось — натякнути чи що? Затримати цей стан,
цей Інсбрук? Часами мені робиться до дідька прикро: як багато всього я випустив,
колекціонер дірявий, як багато розтратив, забув, особливо там, удома.
Залишаються зі мною (в мені?)


Все, я вмер...

[Glossator]

mr. Bond, что за записки сумасшедшего..... :shok:

[Bond]

Как ?! Это генияльный твир Юрия Андруховича ! Отца современной украинской литературы и демократии...

[Glossator]

вот именно , что "твир" :biggrin:

[Ласточка]

Шо выТВИРяють !!!:shok:

[Dimson]

Прошу пардону...а вот это вот Юрий Обтрухович действительно такой гений и культовый пейсатель, как говорит товарисч Гугл? Лауреат всех премий, культовый писатель и прочая, прочая, прочая. Читал кто-нить?
Вот ещё с Википедии:

В 1985 вместе <Андруховыч> с В. Небораком и А. Ирванцем основал поэтическую группу Бу-Ба-Бу, которая одной из первых начала возрождать в украинской литературе карнавальные и буффонадные традиции.
Вот и возродили. Карнавал и буффонада 365 дней в году.

[Береза]

Как ?! Это генияльный твир ну тык понятно что гениальный, еще бы его кто на доступный язык перевел.:wink:
Вроде как мы тут по-русски разговариваем.

[Dimson]

ну тык понятно что гениальный, еще бы его кто на доступный язык перевел.
Перевожу:
Одно из высказываний писателя о России: «…это чисто технический вопрос, кто начал [в Грузии]… но агрессором всегда была Россия, она спровоцировала. Россия зловеще самовлюбленна, уверенна и очень нагла.»
снова цэ Википедия.

[Yeti-44]

Как ?! Это генияльный твир ну тык понятно что гениальный, еще бы его кто на доступный язык перевел.:wink:
Вроде как мы тут по-русски разговариваем.

Та нет смысла. Бредом быть не перестанет.

Хотя...вот, таксзть, для общего развития цитатка из другого генитального гениального творения - романа "Московиада" (в переводе):


“Ведь за последние триста лет мы вполне уподобились этим суровым северянам. Почему-то начали рождаться другие украинцы — свиноглазые, с невыразительно-округленными рылами, с бесцветными волосами <…>. Очевидно, естественное желание наших предков как можно скорее выбиться в великороссы привело к определенным приспособленческим мутациям”.

[Береза]

Спасибо, дорогие..

поблевала

:)

[Bond]

Ну не переводится, сволочь ! Нужно быть генияльным идиотом во всех якыГах, шоб замахнуться на сие творение...

[Абдулла]

Спасибо, дорогие..поблевала:)
:bad: И я - за компанию... :bad:
С облегченьицем нас... :morning1:

[Береза]

Ну не переводится, сволочь ! Нужно быть генияльным идиотом во всех якыГах, шоб замахнуться на сие творениеСереж, да и фиг с ним уже.
С облегченьицем нас... Да с облегченьицем :mocking:

[Glossator]

С облегченьицем нас...

вот она .. могучая сила укроискусства....:good2:

[manep]

Так починається піст...

Только очень маленький. :rofl2:

[Dimson]

Почему-то начали рождаться другие украинцы — свиноглазые, с невыразительно-округленными рылами, с бесцветными волосами
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/c9/Eaqstbalt.JPG/250px-Eaqstbalt.JPG

Пример человека восточно-балтийской расы — украинка с Волыни. Иллюстрация из издания: Meyers Blitz-Lexikon (Leipzig, 1932)

[хохлы в деревне есть?]

Юрій Андрухович
Перверзія
<...>

Все, я вмер...
Зачем же так грубо и приземленно?
Это плохо переписанный Джойс (конкретный пародируемый текст - Giacomo Joyce).


Who? A pale face surrounded by heavy odorous furs. Her movements are shy and nervous. She uses quizzingglasses.
Yes: a brief syllable. A brief laugh. A brief beat of the eyelids.
Припозднился Андрухович со своим блюдом к столу, пельмешки малость окамененли.

То, что у Джойса было блистательно и феерично, сражало меня в 23-летнем возрасте наповал, сейчас в виде андруховичевой реплики вызывает у меня натужную кривую улыбку. Иди с Богом, болезный, таким не подаю.

И висеть ему, как обвисшему концу импотента, зависшим между Казановой и Сведенборгом, Паундом и Маринетти, и не вырваться из той паутины, которую он сам себе исткал. За что боролись? За андруховизацию? Боритесь дальше, мать вашу...

[zlin]

http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/c9/Eaqstbalt.JPG/250px-Eaqstbalt.JPG

Пример человека восточно-балтийской расы — украинка с ....... плаката "их розыскивает милиция"

[Зверобой]

Абамка, пишэ тоби антылегенция, забэры нас до Вашiнгтону, бо життя вiд москалив зовсим нэ стало.:blum1: Твои люби друзи.:cray:

[Зверобой]

А щэ вышлы нам товстого сала, бо нашэ москали поилы. А и нэ забудь його добрэ замотаты в цэлофан, щоб нэ заплямыло гроши, шо ты нам в посылку положиш.:blush:

[Ксения]

ответ обамки:
1. заебали.
2. пусть Россия забирает вас обратно.

ответ Медведа:
1. ну нах. сами кормите.

ответ хиллари клинтон
1. блять, эти русские опять говняться. Мы им идем на уступки, отдаем их западные/восточные территории, а они на говно исходят и отказываются от подарка.

вопли пшеков и хохлов:
1. не бросай нас папа обамка!!!
2. дай денег сцука!!!

гейропа
1. эти подлые русские опять генацидят несчастных и устраивают им голодомор и долларомор...

ИМХО. Короче, один хуй будем виноваты, поэтому в хуй всех пидорастов.

[Абдулла]

Оль - малацца! Прям мысли читаешь... Россия УЖЕ может позволить поиграться с дерьмократами всех мастей в "кота и мышек". Я вот 080808 вспоминаю - аж до сих пор восторгаюсь - как вели себя Медвед, ВВП и Лавров. Все заметались... Кондолизка вообче каблуки посбивала в вояжах, Саркози, Хуези и прочие - а Медвед спокоен, ВВП решает внутренние вопросы как ни в чём не бывало.. Лавров сидит дома. Бля, надо было ваще кино устроить - принимать всю эту шушеру, заторопившуюся в Кремль, лёжа на подушках и лениво покуривая кальяны - а они в прихожей пусть бы тапки снимали... шоб дорогие ковры не затаптывать... от была б картинко! :yahoo:

[Ксения]

шоб дорогие ковры не затаптывать
а вот это, между прочим, правильная мысль. :biggrin:
это правило надо у мусульман взять к себе. перед входом в Кремлевские палаты, обувь пусть, ссуки, снимают :biggrin:

[Компамос]

ИМХО. Короче, один хуй будем виноваты, поэтому в хуй всех пидорастов.

Ксюхин, дай я тебя расцелую в умную голову! :kiiis: Мои мысли один в один.

[Bond]

Это плохо переписанный Джойс (конкретный пародируемый текст - Giacomo Joyce).


Who? A pale face surrounded by heavy odorous furs. Her movements are shy and nervous. She uses quizzingglasses.
Yes: a brief syllable. A brief laugh. A brief beat of the eyelids.




Если б Остап узнал, что он играет такие мудреные партии и сталкивается с такой испытанной защитой, он крайне бы удивился. Дело в том, что великий комбинатор играл в шахматы второй раз в жизни.

:wink:

[Ирина]

ПУСТЬ ПИШУТ.Помощи там просит. Они еще не знают, что он их всех ненавидит.
http://s60.radikal.ru/i169/0907/c1/6dfc0bf8203b.jpg

всенародно избранному и горячо любимому президенту США Обаме начинают активно отпинывать рейтинг. Намедни его открыто обвинили в расизме. И не кто-нибудь, а комментатор американского новостного телеканала Fox News. В эфире утренней программы Глен Бек заявил: "Президент глубоко внутри себя ненавидит белых людей и их культуру".

Для политкорректной Америки обвинение в расизме - это серьезно. Хотя и пойдет на пользу обамовскому имиджу в среде черных, наверняка, но в "общем зачете" - явно в минус.

Думаю, посмотрев на Россию и последствия Perestroyka, "американского Горбачева", как нередко называют Обаму, рассматривают как реальную опасность для собственной страны. http://hotair.com/archives/2009/07/28/quotes-of-the-day-126/