Какая там вторая Хранция, целая Ипония, или даже Америга.
Моя хата скраю власного лісочку.
Дикі поросята бігають рядочком.
Бігають олені і птахи співають.
Повесні магнолії буйно розцвітають.
Моя хата скраю власного ставочку.
Коропці у ньому плавають рядочком.
Лебеді та гуси на ньому проживають.
Їхні пташенята по світу літають.
Моя хата скраю власного садочку.
Сакура та вишні в нім ростуть рядочком.
Яблуні та груші, сливи та горіхи...
Все буяє цвітом для людської втіхи.
Моя хата скраю поля з пасовищем.
Там хліба буяють. Вітер в полі свище...
Коням і телятам, вівцям все що треба...
Соняшники сяють у безмежне небо.
Літачок в ангарі, для обльоту поля...
Яхта на Багамах, для гулянок в морі...
Тьма дітей. Дружини. Клопіт... просто жах.
Я – платник податків... Я є ТАНУНАХ.
Это формула, концентрированное выражение мировоззрения. Оно близко и понятно каждому украинцу. Оно имеет сходство с мировоззрением например американсквого ковбоя, пасущего свои стада и радеющего за процветание свего ранчо или с японской философией поэзии хайку, где цветёт сакура над прудом полным сонных карасей в маленьком дворике резного доджо.
