ээ, в смысле, самостийна Украина, все нормалек, только школами и вузам рулит московский министр образования? :) и в плане постепенная передача России прочих частей, только не вдоль географически нарезать, а так сказать, дольками поперек?
Вид для печати
да кто ж его прикроет, такого исключительного одного, от основной, так сказать, власти украинской...
если честно, попытка подумать об этом всерьез вызывает закипание мозга. уж на что Украина та еще социально-политическая задачка, так Крым в ее составе это задачка в квадрате...
Сколько бы ни попало - все лучше, чем отдавать Киеву.
Не думаю, что переход на российские программы требует дополнительных затрат. Просто выбросить жовто-блакитную макулатуру и заменить на российкие учебники. Думаю, сокращение отчислений в Киев вполне покроет такие расходы. Можно поэтапно.
Сейчас много и страстно спорят о том, какой язык более близок к древнеславянскому, кто говорит на языке, а кто на "дерьмове". Свидомые" небезосновательно утверждают, что литературный русский язык разрабатывался в Киево-Могилянской академии (к славному имении которой сегодняшее "чудо" в перьях отношения не имеет). Котляревского называют отцом-основателем современного украинского языка, хотя он переводил "Энеиду" на "мужицкий" диалект для развлечения своих скучающих петербургских друзей-товарищей. А мужицкий малороссийский достаточно сильно отличался от литературного (книжного) малороссийского языка, потому, что паны (в большинстве - поляки) обращались к неграмотным крепостным именно по-польски и в мужицкое наречие поэтому постепенно проникало все больше полонизмов, смешиваясь с украинским языком.
Мне в руки недавно поала книжка выдающегося украинского (малороссийского ?) философа и поэта Григория Сковороды. Там его поэтические произведения и переводы на литературном украинском языке 18 века и... перевод с украинского на украинский.
Оригинальный текст Сковороды:
Кто сердцем чист и душею,
Не нужна тому броня,
Не нужен и шлем на шею,
Не нужна ему война.
Непорочность — то его броня,
И невинность — алмазна стъна,
Щит, меч и шлем ему сам бог.
О Міре! Мір безсовътный!
Надежда твоя в царях!
Мниш, что сей брег безнавътный!
Вихрь развъет сей прах.
Непорочность — се тебъ Сигор,
И невинность — вот небесный двор!
Там полещи и там почій!
Сей свят град бомб не боится,
Ни клеветничіих стръл,
И хитрых мин не страшится,
Всъгда цъл и не горъл.
Непорочность есть то адамант,
И невинность есть святый то град.
Там полещи и там почій!
В сем градъ и врагов люблят,
Добро воздая врагам.
Для других здравш гублят,
Не только добры другам.
Гдъ ж есть оный толь прекрасный град?
Сам ты град, з души вон выгнав яд,
Святому духу храм и град.
А вот перевод с украинского на украинский:
Чистий можеш буть собою,
То нащо тобі броня
І шолом над головою?
Не потрібна і війна.
Непорочність — ось твоя броня.
А невинність — крем'яна стіна.
Щит, меч і шолом — буде тобі бог.
Світе, світе безпорадний,
Вся надія — угорі.
Маєш сумнів — то нещадний
Вихор розмете на прі.
Непорочність — се Сігор, повір,
А невинність — ось небесний двір.
Там побувай і там почий.
Бомб се місто не боїться.
Ні підступності, ні стріл.
Хитрих мін не застрашиться,
Ні пожежі, ані стрільб.
Непорочність — ось се діамант,
А невинність — ось священний град.
Там побувай і там і там почий.
Ворога в сім граді люблять
Їм вїддружують тепло,
Силу для чужого гублять,
Iне відають про зло.
Де ж такий чудовий пишний град?
Сам ти град, коли в душі є сад,
Святому духу храм і град.
Сад пісень. Вибрані твори, видавництво дитячої літератури "Веселка", серія "Шкільна бібліотека", Київ, 1968 р., переклади ( с украинского на украинский) Миколи Зерова, Петра Пелеха, Валерія Шевчука.
"Тезис, сестра, тезиз !"
То что в восемнадцадтом веке во Львове и в Новгороде обходились без словарей ? Факт.
Единственная проблема: "Пиво" или "Пыво" ?
В Петербурге Котляревского и Кобзаря читали без перевода.
Маленький украинско - русский словарь тридцатого года и огромное четырехтомное академическое издание Академии наук СССР в восьмидесятых ?
Тезис ?!?!
Сармат !
Фектовать не хочу...
Тезис.
Дупомова - есть основа современного белорусского, русского и украинского языков.
Основа нашего Единства. Против хачиков.
Идитизм 140000 - летней истории предлагаю оставить для стеба над идиотами на разных стебных форумах.
Так принимается ?
Нифига. Старославянский - это не дупомова. И Украинский - это не дупомова. Дупомова - это современный галицко-польский новояз, почему-то называемый украинским, и навязываемый как единственно правильный.
Еще больший бред. Бонд, вы там Юща наслушались, или вы и вправду верите, что язык - стрежень объединяющий и нациообразующий?
Читайте выше.
Издание главного фашиста Донеччины и близкого друга Виктора Ющенко утверждает, что украинцы - новая высшая раса:
![]()
Прагнення українців до владарювання - споконвічне. Лише на незначний історичний час це прагнення трохи пригальмували за допомогою жидів сусідні нації - поляки, росіяни. Свій ідеал наші предки завжди будували не на розумінні слабкого, а на волі сильного. Наші славетні предки - арійці мали віру у вищий тип людини і ніколи не зрівнювали себе з нижчими істотами. Для них не існувало проблеми влади - накопичення сил, зросту. Це було так само природньо, як і пити, дихати, ходити. Для нас, знешкоджених жидівським християнством та іншими прожидівськими релігійними системами, вже існує така проблема. Ми стали більше покладатися на розум, аніж віру в силу; вихваляємо гнилу інтелігенцію і принижуємо дух вояків. Більшість членів нашої нації стали нігілістичне ставитися до влади, навіть вираз вигадали - "не вляпатися у владу". Це небезпечно, адже при відсутності вольових проявів до влади істота (навіть сильна духом) перетворюється у слабку та деградує. На цьому історичному шляху ми, українці, повинні проявити холодну жорстокість. Ідеал людства ми повинні бачити лише через власне владарювання ним. Власна конструкція всесвітнього улаштування повинна стати домінантою нашого буття! На випрацювання такої домінанти нація концентрує весь свій потенціал. Саме тут криється той критерій розмежування націй на вищі - пануючі, і нижчі - рабські, плебейські. Ті нації, які здатні проявити волю і реалізувати свій потенціал, і стають арійськими. Сьогодні жиди через форму українського панславізму намагаються випрацювати для української нації відповідну волю й віру. Але це такий самий штучний елемент вищості, як і вже відпрацьований італійський фашизм, німецький націонал-соціалізм, російський комунізм. Форми, конструйовані жидами для інших націй - лише тактичні розробки владарювання на певний час. Нас, українців, турбує лише стратегічне панування на віки вічні. Жидівські доробки, якими б влучними вони не були, не можуть задовольнити нас. Українська ідея всесвітнього панування, втілена через форму українського месіянізму, веде всіх нас до перемоги над слабким світом. Наша власна воля, наша віра арійська - порятунок сильних посеред слабких.
--------------
"покладатися на розум" - оказывается страшный недостаток.Цитата:
Для нас, знешкоджених жидівським християнством та іншими прожидівськими релігійними системами, вже існує така проблема. Ми стали більше покладатися на розум Это в мемориз!!!!
Мдааааааааа!
Тю...на приведенном сайте есть разделы, прямо указующие на источник вдохновения.
Цитата:
Книги
"Сон-трава" Книга перша
"Сон-трава" Книга друга
Стоит ли спорить о вкусах?
Мне не совсем понятно, с какого перепугу Высоцкий стал полагаться неким критерием эрудиции.
Что-то странное какое-то направление принимает разговор....
Критерием "эрудиции" (если так можно сказать) является не любовь к какому-либо автору, а знание о его существовании и представление о его творчестве. С этой точки зрения современное украинское (а в меньшей степени и российское) образование является ущербным.
А я вообще не Шер Хана в виду имел, написав то, что написал!:))
Я Антошу Бандер -осаимел в виду и его сверстников, которые НИ ХРЕНА не знают и знать не хотят, живя и питаясь той жвачкой, которую им скармливает ВГН! Я неправ, что не уточнил, кому посыл предназначался в первую очередь! Вы меня простите или вновь в ШИЗО собираться? Баржа на подходе?:rofl2:
Бедные дети!
(для Антоши Бандер - оса, особенно)
Вот отсканировал страничку из учебника. Называется сей учебник "Людина і світ" Підручник, 2-ге видання, виправлене і доповнене. Головний редактор - член-кореспондент НАН України, доктор філософських наук, професор Л.В Губерський
"Загалом в українському менталітеті й українській культурі спостерігається паралелізм у зображенні життя природи і людини, органічний зв'язок природного та соціального.
Отже, національна ментальність та її архетипи формуються в суспільному співжитті даного етносу, чітко не усвідомлюючись, у результаті засвоєння його культури і, у свою чергу, зворотно впливають на всі сфери життєдіяльності даного народу та на розвиток його культури. Усвідомлюючись, вони отримують світоглядно-філософське осмислення, що становить стрижень національної культури, її специфіку і впливає на життєдіяльність народу, його суспільне життя.
§ 6. Особливості історичного розвитку українського етносу та нації
Процес формування і розвитку українського етносу та нації є предметом вивчення та творчого аналізу багатьох класиків української історіографії та культурології — М. Грушевського, В. Винниченка, М. Драгоманова, І. Крип'якеви-ча, І. Огієнка та ін.
Як ви вже знаєте з історії, предки українського народу залишили відомі всьому світу пам'ятки цивілізації: культуру скіфів-землеробів, скіфів-кочовиків, трипільську культуру. Як свідчать археологічні дані, вже у IV—VII ст. на території Подніпров'я утворилися союзи давньослов'янських племен, відомі під назвою русів. Ця назва етимологічно пов'язана з територією поселення східних слов'ян — басейнами річок Росі, Росави та ін. Українцям, формуванню українського етносу передували русичі, руси, праслов'яни, скіфи, сармати та ін.
Особливістю формування українського етносу є те, що історичні передумови його становлення складаються у чітких культурно-географічних межах однієї і тієї ж території. Завдяки цьому, попри змінювання народів на території, що становила ареал майбутнього формування українського етносу, культурно-історичне підґрунтя цього процесу готувалося тисячоліттями. За даними археології, на цій території залишався певний автохтонний антропологічний субстрат, який, хоча й не був слов'янським, проте сприяв безпосередній трансляції стародавньої індоєвропейської культурної традиції.
Особливість етногенезу на цій території полягала в тому, що він характеризувався прямою трансляцією культурних традицій і цінностей в єдиному геокультурному руслі, яке дає змогу безпосередньо ввести в етнотворення українців тисячолітній досвід інших народів. Не випадково українська мова характеризується з-поміж більшості слов'янських мов своєю наближеністю до індоєвропейської мовної групи. Український орнамент успадкував риси орнаментів трипільської культури, не кажучи вже про її аграрні традиції. У цьому контексті природним є і те, що українська хата за всіма ознаками, аж до традицій білити глиною стіни, сягає скіфсько-сарматських часів. Український народний танець гопак містить певний код давньої слов'янської культури, що передає певну динаміку форм та структур рухів, конче потрібних для духовного та фізичного вдосконалення людини. Відомо, що слово "гоп", яке входило до індоєвропейської мови-осно-ви, є водночас праслов'янською формою позначення пастуха, а сам гопак — сакральним дійством, через яке символічно передавались рухи крил птахів — жайворонка, яструба, голуба. Дослідники зазначають також зв'язок українського епосу з піснями пастухів стародавніх цивілізацій Сходу, включно з інструментарієм (сопілка, флейта, струнні). Цей глибоко-вкорінений тисячолітній культурний досвід, накопичений в ареалі майбутньої України, трансформувався в епоху Київської Русі в етнокреативний чинник українського народу".
Бедные дети!
Насчет Высоцкого, я не говорил, что я его не знаю. Я говорил о том, что его творчество мне не знакомо. Хотя я немного поторопился с этим заявлением. Попробую объяснить. Выше говорилось, что ранее Высоцкий был культовой личностью, символ эпохи. С окон звучали песни Высоцкого, его все знали, о нём все говорили, он был близок народу, чуть ли не друг и брат каждому. Сегодня всё иначе, ну нет Высоцкого, нет по телевидению, по радио его песни почти не заказывают, нет о нем разговоров, ни среди ровесников, ни среди старшего поколения, короче другие времена и другие нравы. Даже сталкиваясь с творчеством Высоцкого, авторство оного как то проходит мимо, во всяком случае для меня. То есть даже слыша песню, не всегда обращаешь внимание на то, что это Высоцкий. Ну я тогда сказал, мол слышал пару песен и смотрел "Место встречи изменить нельзя". Много позже вспомнил, что помимо этого, будучи школьником я читал его книгу "Черная свеча"(дописанную Манчинским). Было дело когда то, на уголовной романтике был повернут, вот такая литература шла только так. Не всякий почитатель творчества Высоцкого читал эту книгу(это насчет типа знаний и невежества). Наверное трудно понять тем кто застал этот культ, нынешний пофигизм к Высоцкому, но таковы реалии. Я посмотрел пару фильмов о Высоцком, послушал песни, почитал тексты песен, да был легендой. Легендой он и остался, в основном для своих современников. У меня есть сейчас все песни Высоцкого в хронологическом порядке, начиная с Татуировочки, но слушать времени нет, так что вынесение окончательного вердикта Высоцкому(личная оценка его творчеству), отложу на потом. Да и вообще, по поводу НИХРЕНА не знают, ты не прав.