Вид для печати
Безусловно. Но именно этих маргиналов-националистов и слышно громче всего. Именно они сейчас задают тон в политических играх. Не в силу своей многочисленности, а в силу официальной поддержки властей и, проистекающего из этого, чувства безнаказанности.Цитата:
Сообщение от Observerr
Коваль C.B.
К 56 Чия мова вторинна і пародійна. — Чернівці:
Зелена Буковина, 2006. - 32 с.
ISBN 966-8410-62-Х
Автор висловлює щиру подяку
депутату Чернівецької міської ради
Василеві Ткачу
за матеріальну підтримку видання.
Літературний редактор О.В.Лупул
[SPOILER=Много украинского текста]"І казали вони на мале - се велике, а справді велике намагалися зневажити та упослідити..."
"Пізнайте правду, і правда визволить вас...".
"І казали вони на мале - се велике,
а справді велике намагалися зневажи-
ти та упослідити..." "Пізнайте прав-
ду, і правда визволить вас...".
Від частого повторення брехня не стає правдою, однак усе більше тих, хто не вміє чи не бажає логічно мислити, проявляють готовність повірити в неї. Спрацьовує не логіка, спрацьовує стереотип мислення: "Якщо стільки відомих і шанованих людей так довго повторюють це твердження і, напевно, вірять у його істинність, то не може ж воно бути суцільною вигадкою. Хай не все, але хоча б якась доля істини в ньому мусить бути присутня...".
Щось подібне сталося з не одне десятиліття про-пагованими московською імперією міфами про "вєлічіє і могущєство руского язика" ("ВМРЯ"), про "вєлікого Леніна", котрий "на ньом газгава-гівал". Ну і нехай собі тішаться московити тією "величчю", як дурень цвяшком. Нам, українцям, у своїй незалежній державі що до того?
У тім то й річ, що вигаданий колись для ідеоло-гічного виправдання уярмлення та тотальної ру-сифікації пригарбаних Москвою народів міф про-довжує руйнувати свідомість пересічного українця й сьогодні, а його адепти перейшли до ще більш нахабних і провокативних форм пропаганди.
І сьогодні не лише десь там, у Москві, Твері, в наших-таки Сімферополі, Донецьку, Луганську в російськомовних українофобських виданнях можна надибати твердження на кшталт: "Ніякої української мови немає...", "Українська мова - то зіпсований полонізмами "русскій язик..." і т.ін.
Належної відсічі такі інсинуації сучасних валує-вих ані від офіційних структур, ані від патріотично орієнтованих засобів масової інформації не отримують. Найбільше, на що, бува, спромагаються окремі вітчизняні публіцисти, то кволі заяви вип-равдального штабу: "українська й російська мови сестри"...
Однак уважний неупереджений аналіз мов-сус-ідок підштовхує до іншого висновку. Мова спадкоємців племені кривичів, що стало основною слов'янською складовою в тюрко-фіно-угорському конгломераті, нині іменованому "русскім народом" - не "сестра", а "дочка" русинської - української мови. Дочка кривобока і кривоуста, котра, примхою долі доскочивши короткочасного, за мірилом історії, панування над матір'ю, в процесі того панування прагла зневажати та упослідити ту, яка дарувала їй життя.
Для тих, хто вже готовий, захлинаючись, бризкати слиною заперечень, повторюємо: саме так, російська мова у слов'янській своїй частині - вторинна, дочірня, - замало того - пародійна стосовно нашої РА-синської, русинської, що сьогодні іменуємо її українською, мови.
Для тих заяв потрібні докази. І їх є безліч.
Біля вашого будинку зупинився автомобіль тех-нічних служб "Міськгазу" з написом "Аварійна газова служба". За совєтських часів напис звучав "Аварійна-я газова-я служба".В гастрономі вашу увагу привернули ковбаси "Молочна", "Докторська". Вражена комплексом "ВМРЯ" продавщиця на цінниках написала "молочна-я", " докторска-я"... "Вам годиться ця синя торбинка?" - питають вас в іншому відділі. Сусідньою мовою торбинка була б "синя-я".
Стривайте, та ж більшість прикметників жіночого роду в російській мові створені із самодостатніх українських (до кількох згаданих можна долучити "добра", "зла", "велика", "мала", "печальна", "весела", "мудра", "дурна", "молода", "стара", "давня", "крайня", "зимня" і т.ін.). До-туліть до наведеної низки слів по літері "я" і отримаєте "руські-є" слова.
Зайвість, пародійність прийому яскраво підкреслюють "яя" в словах, де "я" вже присутнє в слові українському: "давня-я", "крайня-я", "синя-я", " зимня-я".
Прикметники середнього роду та у множині створювалися за тією ж схемою, тільки тут замість "я" доточувалося українське слово "є". "Давні-є","крайні-є", "сині-є", "тонкі-є", "давнє-є", "крайнє-є", "синє-є". І знову ці пародійні подвоєння "єє".
Та хіба лише одні прикметники? Власне, більшість слов'янського коріння слів сусідньої мови сконструйовані з наших самодостатніх пер-шослів шляхом доточення до них наших-таки слів "я", "є", "ні", "лє" (є, так), "ще", "що", "це", "де", "бо", "то".
Часто-густо до словосполучень додавалося по кілька взаємозаперечувальних слів ("є", "ні", "лє", "ні"), вочевидь, аби підсилити пародійність звучання та полегшити розуміння вторинності "новомо-ви" для задурених краян, для дослідників майбутнього.
Коли, хто і навіщо "бавився" у такі мовотворчі "ігри" - нині можемо тільки здогадуватись. Свою версію бачення давніх подій запропонуємо у заключній частині публікації, а наразі перейдемо до ілюстративної частини сформульованих вище постулатів.
"Буду-ще-є", "на-сто-я-ще-є", "наступ-лє-ні-є", "напад-є-ні-є", "по-ра-жє-ні-є", "пора-бо-ще-ні-є", "по-бо-є-ще", "по-ні-маєш", "оглав-лє-ні-є", "заблужд-є-ні-є", "дє-лє-ні-є", "удар-є-ні-є", "росте-ні-є","лє-то", "є-с-ть", "є-що","є-то", "є-ті", "розум-є-ні-є", "глум-лє-ні-є" "і так далі-є"... Як бачимо, "ісконно русскіє слова" розкладаються на питомі українські складові.
Значний блок українських слів, створених з ви-користанням і нині активно діючих у нашій мові займенників "це", "ця", "ці", позичивши, сусіди знову-таки недоладно поперекручували заміною в згаданих займенниках голосних на "о", "а", "ьі" та втуленням у слова зайвих ускладнюючих вимову приголосних "л", "д" тощо. "Сон-це" - "со-Л-н-це", "сер-це" - "сер-Д-це" (більшість сусідів при вимові ті "л", "д" опускають). "Я-й-Це" - "я-й-Цо", "кіль-Це" - "коль-Цо" (від слова "коло"), "молод-ці" - "молод-Цьі", "молоди-Ці" - "молоди-Цьі", "сестри-Ці" - "сестри-Цьі", "от-Ці" - "от-Цьі", "стани-Ця" - "стани-Ца", "околи-Ця" - "околи-Ца", "столи-Ця" - "столи-Ца", "стори-Ця" - "сто-ри-Ца" і т.ін. ... "Гоп-ца, дри-ца, дри-ца-ца..."
"Цо", "цьі", "ца" - немає в тамтешній мові таких займенників.
Якщо згаданого корпусу запозичень та зумис-них недоречностей комусь видається замало, то наведемо ще кілька яскравих прикладів алогізмів "вєлікого і могучєго", що могли виникнути за умови його формування на невласній фонетичній основі.
Сім днів ("тиждень" по-нашому) у сусідській мові іменується "нє-дєля". Недоречна калька з нашої ло-гічної "неділі" ("не діло" - вихідний день себто). Але сім днів неробства поспіль, а затим знову "нє-дєля" - чи не забагато? Коли ж у вас "дєля", сусіди? їхні квасні "патріоти" намагаються етимологію "нєдєлі" виводити від "нєдєлімая". Не менша не-доречність, бо тиждень ділиться на дні, дні на години, години на хвилини і "так далі-є".
Бездумно запозичена з нашої мови і назва плодових кущів - "черная, красная, бєлая смородіна". Насправді смородиною від нашого слова "сморід" (запах) є лише чорна. Червоні ж та білі порічки (росли в дикому стані "по річці") смороду не мають.
Та що там "смородина"? Навіть перетворені тамтешніми борзописцями в національний символ "русски-є березки" носять запозичене, знову-таки у нас, наймення. Наші "бе-різки" ("бе"-руть із них "різки" для підмітання та "роздачі хльости" неслухам) на захутірмихайлівських теренах обернулися на "бе-рёзки". Але "рёзок" у російській мові немає, є "розги", себто по-їхньому білокорі красуні мали б називатися "бе-розги"..! Що ж до доточеного епітета "русскі-є", то вони в однаковій мірі можуть бути фінськими, шведськими, норвезькими, польськими, білоруськими, литовськими, волинськими, поліськими, сіверськими, бо ростуть на північних теренах Євразії справіку.
Деякі, здавалося б на перший погляд, зовсім далекі від нашої мови, "російські" терміни при вдумливому аналізі виявляють своє не надто приховане українське (русинське) коріння.
"Сірники" (із сірки зроблено основний елемент) на Яузі-ріці носять "самостійну" назву "спички" (замість скалки взятої "з пічки", не "с-печки"!)
"Це-глина" там "к-ир-пич" (к теплу, "ір-ію "піч", знову таки не "к-ир-печ"!). "3-десь" (був "десь" далеко та змістився сюди, за тубільною логікою слово мало би формулюватись як "с-где-то").
Лише ледачий, нездатний мислити не помітить сусідських позичок при компонуванні термінів для виміру часу. Наше всеохопне поняття "час" вони зробили одиницею виміру: "один час", "два часа" і так далі - є... Для найменування приладу з виміру часу "годинника" пристосували множину нашого слова "часи". Для означення 1/60 години — нашої "хвилини" (що наче морська хвиля накочується на берег вічності) вживається "минута" (похідне слово від нашого "минати", їхньою мовою "проходить"!). Тож при використанні власного арсеналу термінотворіння оголошення захутірмихайлівських телеорадіостанцій, для прикладу, "мас-ковско-є" время 14 часов 25 минут" повинно звучати "масковско-є" время 14 временей 25 проходок"...
Не будемо зупинятися тут на величезному материкові мовного арсеналу сучасної російської мови, позиченому нею із мов угро-фінських і татаро-монгольських народів: "арба",
"арбуз", "дєньгі", "таможня", "ямщік", і несть їм числа...
Детальнішу й повнішу інформацію про татаро-угро-фінські складові сусідської мови читач може отримати, простудіювавши фундаментальну працю "Мага Віра" Лева Силенка. А ми повернемося до заявленої теми.
До речі, за Київської держави, до приходу та-таро-монголів митні заклади під Москвою іменувалися "Митищі" (великі митниці). Святослав Во-йовник у підкореній Хозарії заснував місто Білу Вежу (не "Башню"), а на територіях давньої землі Новгородської в сучасних губерніях Архангельській, Тверській, Псковській, Новгородській дотепер збереглися ріки з бездискусійно русинськими (українськими) назвами: Волошка, Хмара, Люта, Межа, Мста, Велика-я, населені пункти Середа, Селище, Марево, Мста, Волошка, Змієвка, Молоді, Плесо, Луки, Великі-є Луки, Прилуки, Галич, Солігалич, Руська (ще без доважка "я").
Варто тут нагадати і про загальновідомий факт заснування теперішньої сусідської столиці Великим київським князем Юрієм Довгоруким. "Долго-рукім" - поправлять знавці, й зайвий раз продемонструють свою нехіть критично мислити. Бо чому в народі отримав таке прізвисько наш давній володар? Авжеж, мав князь "довгі руки": не проти був їх і до чужих володінь протягати (хіба він один? Є така "професійна хвороба" у володарів усіх часів та народів). Але в мові кривицькій, що нині іменується "російською", "довгі руки" звучать "длінниє". І князь по-їхньому мав би називатись "Дліннорукім" (поняття "долго" ж у них вживається для означення часу, а не простору). Себто князя - засновника Мокви (саме так, гадаю, звучало пер-шоім'я майбутньої "білокам'яної", від нашого-таки слова "моква" - мокровище, болотовиння) найменували наші предки русини по-русинському. А пізніше омосковлення заміною в слові "Довгорукий" "в" на "л" русинського походження його посутньо не приховало. Як і подібна "операція" у назві заполярного в Баренцовому морі витягнутого майже по меридіану довгого острова "Долгій".
Це інформація до суперечок на тему "Яка мова в Київській імперії була панівною?" Власне, що українська мова була тоді, за сучасною термінологією, державною і панувала не лише в Києві та усіх наших етнічних територіях, а й на підкорених нашими володарями землях, ще в XIX столітті вимушений був визнати в одній зі своїх лекцій відомий московський історик Василь Ключевський, котрому, попри його великодержавну зашореність, совість науковця збрехати не дозволила.
Що ж до українських топонімів, гідронімів за сучасними межами нашої держави, то, окрім РФ, їх чимало і в інших сусідніх державах на наших прадавніх етнічних територіях. Берестя, Пінськ, Кам'янець, Дорогочин, Малорита, Косово (!), Рось(!) — (міста), Піна (ріка) в Білорусі на Берестейсько-Пінсько-Турівських землях, де й до сьогодні незай-шле населення розмовляє практично поліським діалектом нашої мови. Знаково, для мислячих, звучить наймення Турово-Пінщини, зафіксоване ще недавніми совєтськими мапами "Загороддя". (За городами, містами метрополії Галицько-Волинсь-ко-Київської). Порівняймо із "Заліссям" (за лісами стосовно Києва) — назвою Володимиро-Суз-дальських земель у літописній Київській державі.
Доводити українське коріння заснованих нашими володарами на наших землях міст сьогочасного так званого Закерзоння: Перемишля, Ярослава, Санка, Холма, Ряшева, Грубишева, Кросна і так далі є, словацьких: Пряшева, Дукли, Свидника, Ла-борця особливої потреби немає.
Вельми цікаве і знакове розкодування назви словацького міста Кошіце: (Коші це) — осідок Коша, Січі.
Важко приховати русинське коріння назв річок Сан, Лада, Удаль, Шкло, Вишня, Одра (Польща), Тутова, Ракова, Бистриця (Румунія), Тур, Красна (Румунія, Угорщина).
Інша річ — такі міста, як Дебрецин (Угорщина), Галаць (Румунія), озеро Балатон (Угорщина). Навіть не всім фахівцям відомо, що колись то були русинські міста Доброчин і Галич (на Дунаї), а озеро іменувалося просто Болото.
Читачу трішки знайомому із вітчизняною історією, зокрема з діяльністю князів бродників-бир-ладників, зрозуміло існування в Румунії неподалік Галича-Дунайського плата Бирлад, річки та міста з такою ж назвою. Збереглися вітчизняні топоніми, гідроніми, ви-дається, і в таких далеких від наших теренів країнах, як Німеччина (земля Померанія, де помирали колись наші предки?), Франції (ріка Марна, себто некорисна, пуста?), Сербії (край Косово, косаць-кий, козацький), Греції (острів Кос - те ж саме, що й Косово), Середній Азії (затока Кара-Бога-з-Гол, кара Бога з вершини, півострів Кос-Арал).
Щонайменше сім сусідських столиць найменовані були з використанням русинського лінгвоар-сеналу. Москва (Моква, твань, багниста місцевість, це вже потім дячки "с" втулили), Мінськ (від слова "міняти"), Вільнюс (до початку XX століття Вільно, не "вольно" польською, не "свободный" російською), Кишинів (від слова "кишеня"), Брат-іслава (брaти славу, брати? слави), Букурешт (Букурешт(а) — там, де в давнину кінчалися букові ліси, були рештки тих лісів. Та й Будапешт (колись два міста: давніше Буда та молодше Пешт) наших витоків не дуже приховав. "Буда, будівля, будуватися" і сьогодні активно працюють у наші мові. Та то тема для окремої бесіди.
Повернемося до основної розмови і ще раз на-голосимо: сучасна так звана російська мова - це пародійне середньовічне "есперанто", штучно створене на базі русинської (української) мови і посутньо "статарщене" після того, як Московсько-Суздальські землі потрапили в залежність від Орди.
- Але ж на цьому "есперанто" створено визнану світом велику літературу, - скажете.
Атож. Створено і визнано. Якби творіння однієї людини, поляка Земенгофа, вдалося прищепити сьогодні якомусь племені, то до кінця третього ти-сячоліття цілком вірогідна з'ява вагомої літератури на "есперанто". А гіпотетичні творці кривиць-кої відрубної мови київські відуни, брагмани, волохи були, вочевидь, не безталанніші від автора есперанто.
Що ж до "ахів" та "охів" стосовно творів, писаних "російською мовою", то варто зазначити таке: ніхто у світі до сьогодні ще не виконав серйозних студій з україно-російського порівняльного мо-вознавства, так само, як із татаро-російського. Гадаємо, такі студії неспростовно доведуть: самозвана претендентка на королівські шати все життя проходила в позичених із сусідського плеча вдягачках.
У першому виданні ми залишили поза увагою вражаючу убогість, примітивізм сучасної сусідської мови. Прикладів тому можна навести безліч. Московин на бутерброд намащує "масло слівоч-но- є", для салатів вживає "масло растітєльно- є", для змащення використовує "масло машінно-є". В нашій мові для кожного виду "масел" є своя назва: "масло", "олія", "мастило"...
Проте найбільше недолугість "язика" впадає в очі, шемкотить у вуха при порівнянні пестливих суфіксів, наших різноманітних і милозвучних з їхніми одноманітними та шиплячими:
Незалежно від роду, породи, живе, неживе — усе поспіль "аша", "уша", "ушка".
І апофеоз тамтешньої ніжності, лагідності "ушечка", "юшечка" ("дорог-уша", "дорог-ушеч-ка", "ляг-ушечка", хр-юшечка"). Особливо знущально звучить "дев-чушечка" (яку тварину мос-ковин, татарин називають "чушкою", сподіваємося, читачу відомо).
Подібно співвідносяться і пестливі імена в сусі-дських мовах.
Трохи більше розмаїття, однак усе-те ж шипіння: "аша", "уша", "юша", "ш-ш-ш-ша"...
Про "ніжність" сусідських ліричних пісень можна роман-фейлетон настрочити. У нас соловейко "тьохкає", "щебече" ("сміються, плачуть солов'ї, і б'ють піснями в груди"), у них "щелкает" ("соловей запел, защелкал"). Ну ніяк не можу уявити собі "щелкающего" соловейка, хіба що папугу, рахівницю в руках колгоспного бухгалтера. Так само не годен уявити "поднимающего трезвон" жайвора, скорше будильник чи звукову сигналізацію в сільській крамниці.
Авжеж, пісня не може бути набагато ліпшою від мови, якою вона створена.
Та перейдемо до обіцяної версії: "коли, хто й навіщо...". Побіжно вже висловлювався здогад, що творцями "русского язика" були носії мови русинської (української) - київські відуни (волхви). Відбувалося те дійство орієнтовно десь у другій половині першого тисячоліття нової ери під час переселення Великим київським князем племені кривичів із північних районів Білорусі, де й тепер є місто Кривичі, у Залісся (верхів'я Волги та Оки). Тоді ж на окраїни Европи ближче до Уральських гір відселені були племена в'ятичів і родимичів, зазначимо принагідно.
І якщо в'ятичів і родимичів переселяли з метою колонізації нових просторів, то з племенем кривичів не все було так однозначно. Себто і завдання колонізації не виключалось, однак превалювало в причинах перенаселення не воно. Підказка таїться в самій назві (ясно, що то не самоназва, хто сам себе назве "кривим"?) та у відсутності в нашій мові алогізмів. Звичаї відселенців не збігалися зі звичаями наших предків. "Срамословіє у них перед невістками і доньками своїми" - гласить літопис. - "Є вони ледачкуваті, нестримні в пияцтві та гульбищах". Вер-таючись у сьогодення, бачимо, що тисячоліття істотно не поміняло сусідської вдачі. І сьогодні згадані риси в російському менталітеті домінуючі.
Тому, аби відгородити племена дреговичів, полочан, сіверян від згубного впливу кривичів, останнє переселяється у Залісся. Тоді ж йому створюється відрубна мова, що мала слугувати засобом відчуження від решти русинських племен, проте бути доста зрозумілою для засвоєння.
Складається враження, що відунам відомий був перебіг прийдешніх подій. Знали вони, що тодішні підданці русинів доскочать у майбутньому влади над своїми довговіковими володарями, будуть намагатися знищити їх духовно і фізично. ("Не дай, Боже, з Івана пана"). Знали, що багато нащадків русинів за століття неволі забудуть величну історію свого народу, погодяться з її кривицькими перебріхуваннями, засвоять пародійну мову своїх колишніх данників. Саме тому для полегшення запрограмованого прозріння засліплених нащадків у новостворену мову брагманами було внесено одразу стільки легкопізнаваних пародійних елементів.
...[/SPOILER]
Во, дурь! На полном серьёзе пишет:Цитата:
Сообщение от BWolF
Интересно послушать, как по украински без лишних втуленных (это, кстати, что за жаргонизм?) согласных должны звучать слова соЛнечный, серДечный.Цитата:
Значний блок українських слів, створених з використанням і нині активно діючих у нашій мові займенників "це", "ця", "ці", позичивши, сусіди знову-таки недоладно поперекручували заміною в згаданих займенниках голосних на "о", "а", "ьі" та втуленням у слова зайвих ускладнюючих вимову приголосних "л", "д" тощо. "Сон-це" - "со-Л-н-це", "сер-це" - "сер-Д-це" (більшість сусідів при вимові ті "л", "д" опускають)
Селюковая лингвистика.
З.Ы. Интересно, чешский, польский, болгарский, в которых в словах аналогах русскому солнцу так же наличиствует буква Л тоже пародийные языки?
Гыыыыы... Наш ответ не заржавеетъ:Цитата:
Сообщение от BWolF
Насколько мне известно, вербальное предупреждение об ОПАСНОСТИ появляется в сигнальной системе любого племени мумбу-юмбу еще ДО формирования членораздельного языка, т.е. является абсолютно первичным.
Вопрос на засыпку: может ли ЕСТЕСТВЕННЫМ образом возникнуть язык, в котором это фундаментальное понятие является ПРОИЗВОДНЫМ от своего антонима? :bye2:
Бога - тырь!
Стырил - сныкай!
----------------------------
Допустим, кирпич = цэ - глына(это - глина).
Но "цэглына" - это одиночный кирпичик, кирпич-ина.
А кирпич, как стройматериал, это "цэгла".
Цэ - гла.
Что такое "гла"?
По-видимому, если "голка" - это иголка, то "гла" - это игла.
Возьмём фразу "будынок з цэглы на цэмэнтному розчыни"(дом из кирпича на цементном растворе).
Цэ - мэнт.
Ну ясно, это - милиционер.
Так вот какой домик получается!
Сложенный из игл, на растворе из, прошу пана, милиционеров!
Волосы на голове дыбом шевелятся!
Аналогично укроязу небезпека - в чешском, словацком и естественно польском.
В болгарском, сербско-хорватском, македонском - опасност.
В словенском - неварност.
Получается укромову насильно тянут в западнославянскую ветвь. Тут уже не только лингвистические открытия, тут уже фантазийная Новая Этнография.
У меня тоже - от таких теорий словотолкования....:blum1:Цитата:
Сообщение от Серый
Привожу текст с ОБКОМа в оригинале.
Так всё таки, смущает или не смущает Рада?Цитата:
Пятая колонна Кремля заявила, что слово «Рада» нарушает права русскоязычных
«Переяславская Рада», от которой они все кипятком мочатся, их почему-то не смущает…
21 октября, на Митинге патриотических сил Крыма, посвящённого 11-й годовщине принятия Конституции Автономной Республики Крым от 1998 года, председатель исполкома Русской общины Крыма, депутат Верховного Совета АР Крым Олег Слюсаренко озвучил инициативу Русской общины Крыма об утверждении в русской транскрипции названия высшего представительного органа Автономной Республики Крым.
Об этом сообщает пресс-служба Русской общины Крыма.
«Почему название крымского парламента на русском языке звучит «Верховная Рада Автономной Республики Крым? Почему Рада? Почему не Совет? - спросил О. Слюсаренко участников митинга. - Это неправильно. Это нарушает права русских, русскоязычных крымчан», - подчеркнул депутат, отметив также, что из трёх официальных названий крымского парламента, только русское название искажено, в то время, как название на крымско-татарском языке написано в национальной транскрипции.
В обращении к депутатам парламента АРК, которое зачитал О. Слюсаренко сказано: «Мы, участники митинга патриотических сил Крыма, посвященного 11 годовщине принятия новой редакции Конституции АРК, обращаемся к вам с поручением внести на утверждение Верховного Совета АРК проект Постановления об утверждении в русской транскрипции названия высшего представительского органа Автономной Республики Крым как Верховный Совет Автономной республики Крым».
Данное требование участники митинга поддержали единогласно.
http://obkom.net.ua/news/2009-10-21/1725.shtml
Вот самое время всё бросить и обсудить именно этот злободневный вопрос.:fall loughing:Цитата:
Сообщение от alex
Все остальные проблемы с ущемлением прав русскоязычного населения в Крыму видимо уже разрешены.
курочка по зёрнышку... Хоть что-то.Цитата:
Сообщение от НеграВот самое время всё бросить и обсудить именно этот злободневный вопрос.:fall loughing:Цитата:
Сообщение от alex
Все остальные проблемы с ущемлением прав русскоязычного населения в Крыму видимо уже разрешены.
Я кстати вообще ничего не понял: сам видел бланк Верховного совета АР Крым, в крымской печати, в разговорном общении используеться Верховный совет, Верховна Рада только в украиноязычных источниках.... В чём проблема то?Цитата:
Сообщение от Негра
А нафига?Цитата:
Сообщение от Вован Донецкий
Сущность нужно менять, а не название. Тем более, это просто перевод.
Хотя, по большому счету еще существенно никто никого не ущемляет...Цитата:
Сообщение от НеграВот самое время всё бросить и обсудить именно этот злободневный вопрос.:fall loughing:Цитата:
Сообщение от alex
Все остальные проблемы с ущемлением прав русскоязычного населения в Крыму видимо уже разрешены.
Это им Крым как зазноба - все ломают головы как бы это сделать, да в особо крупных масштабах...:diablo:
Мова в эфире местных каналов, укро-вывески, "чистое узбечье" на трассах, и т.д. Не? Это так, первое, что в голову пришло.Цитата:
Сообщение от Анна Русская
Вован - я не считаю это ущемлением прав; меня лично это не особо коробило...В эфире местных телеканалов мовы не особо много, больше крымско-татарского - ну не считать же это ущемлением прав русских? Поскольку Россия нас еще не признала, :) то укро вывески и прочая белиберда не вполне вправе считаться ущеплением прав.
Я под этим понимаю глобальные меры - но поскольку русский язык не запрещают и не украинизируют насильственно это просто попытки оного...:unknown:
:shout: А школы????Цитата:
Сообщение от Анна Русская
От зрадница /предательница/ шутка.:biggrin::biggrin:....:biggrin:Цитата:
Сообщение от Анна Русская
По сравнению с той же Одессой, где все названия улиц и таблички на транспорте на украинском - в Крыму действительно все хорошо... пока... что не означает, что нужно расслабиться.
А что школы??
Украинских школ мало...
http://rus.4post.com.ua/gromada/128788.htmlЦитата:
Меньше всего украинских школ - в Крыму
28 марта 2009,
Наименьшее количество школ с украинским языком преподавания функционирует на сегодняшний день в Крыму.
Об этом рассказал в интервью Зеркалу недели министр образования и науки Иван Вакарчук. В то же время в Донецкой области, по данным министра, украинских школ значительно больше.
«В Крыму всего семь школ с украинским языком преподавания. Только 7,3% учеников учатся на государственном языке (в стране — 81,3%). Это самый низкий показатель в Украине», — сообщил министр.
При этом, по информации министра, получить украиноязычное образование в сельской местности в Крыму невозможно.
«В сельской местности Крымского полуострова нет ни одной школы с украинским языком преподавания», — отметил Вакарчук.
В то же время ситуация с украиноязычными учебными заведениями в Донецкой области значительно лучше, сообщил министр.:blum1:
«По нашим данным, в области работает 340 школ с украинским языком преподавания и 188 — с русским. Кроме того, в 578 школах преподавание ведется на двух языках — украинском и русском», — проинформировал Вакарчук.
Вован - как ты допустил ??! :blush:Цитата:
В то же время ситуация с украиноязычными учебными заведениями в Донецкой области значительно лучше, сообщил министр.
«По нашим данным, в области работает 340 школ с украинским языком преподавания и 188 — с русским. Кроме того, в 578 школах преподавание ведется на двух языках — украинском и русском», — проинформировал Вакарчук.
С ужасом думаю, к момету того, как мой будущий ребенок в школу пойдет - останутся ли русскоязычные школы вообще?Цитата:
Сообщение от Анна Русская
Да, вот когда ул.Ленина переименуют в ул.Шухевича - вот тогда это уже ущемление прав...Цитата:
Сообщение от oly
Подождем?..Цитата:
Сообщение от Анна Русская
Есть предложения?..:dance2:
Просто показываю несостоятельность доводов про "все хорошо".Цитата:
Сообщение от Анна Русская
Если про Раду
Если лезть дальше, то выйдем на древние слова Радеть, Радетель...Цитата:
РАДА | БЭС
- 1) историческое название народных собраний и советов представителей на Украине, в Белоруссии, Литве и Польше (напр., Переяславская Рада, "Черная Рада"), в России (Избранная Рада).
Так, что вполне русское... )))
Честно говоря - в Крыму и была мова в эфире, еще в моем детстве, и радиовещание; и укр яз учили в школах...
До Юща и его мертвоголодоморной и предательской политики люди воспринимали это абсолютно нормально, не посягательством на что-то наше, русское...:unknown:
Но с нынешней властью действительно надо быть начеку...
Ну уж нет!!! Учитывая тот факт, что улицы Ленина, как правило, улицы центральные. Когда (если!) состоится ТАКОЕ переименование, это будет уж никак не "ущемление прав". Это будет монументальное закрепление объявленной нацистской идеологии, которое коснется абсолютно ВСЕХ, независимо от национальности и родного языка, во всех сферах общественной жизни.Цитата:
Сообщение от Анна Русская
И "пить боржоми" будет уже совсем поздно.
Вот в Севастополе проблема с русским, а во Львове с украинским.
Ну, Львоврада, как обычно занята важными вопросами...Цитата:
Возле вокзала возводится гостиница под названием «Творжець». Название которого совсем непонятно, ведь, если владельцы отеля намерены назвать его на польский манер, то название должно было бы звучать как «Дворжец» (Dworzec), в переводе с польского - «вокзал».
Или же, возможно имелось в виду слово «двірець», которым в древности на западе называли железнодорожную станцию или вокзал.
«Львов всегда пропагандирует себя как культурное город, однако, такое название может засмияты нас, как со стороны самих поляков, так и туристов в целом. Поэтому, городскому совету следует вмешаться в это », - отметил Попович.
Мэр дал поручение своему первому заместителю Олегу Синютци изучить механизмы, по которым городские власти могут повлиять на владельцев изменить название отеля.
Может, это гибрид между Дворжцом и Торжком?
Или "Творожок"?
У меня есть подозрение, что «Творжець» - Творец (Пол). Но, правда, назвать привокзальную гостиницу "Творцом" (чего ?)...
Раздражения, больной спины и головы.Цитата:
Сообщение от Bond
