Милиция не считает разбитый армянский «Хачкар» в Никополе памятником
Разрушение памятного знака не нанесло казне ущерба, но двое подозреваемых уже задержано.
По информации ЦОС ГУ МВД в Днепропетровской области:
04.01.2011 по телефону 102 до чергової частини Нікопольського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області надійшло повідомлення про те, що на перехресті вул. Каштанова та Гагаріна було пошкоджено фрагмент споруди «Хачкар».
29.09.2008 року на підставі звернення Дніпропетровського обласного товариства вірменської культури рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради було дозволено встановлення пам’ятного знаку «Хачкар», за умови розробки кошторисно-проектної документації відповідно до чинного законодавства, та погодження проектної документації з відповідальними організаціями та службами міста.
На теперішній час, вищевказана споруда не є пам’яткою культурного значення та не відноситься до Державного реєстру пам’ятників України, не знаходиться на балансі комунальних закладів міста Нікополь у зв’язку з відсутністю відповідної документації.
Проведеним оглядом місця події було встановлено, що шляхом відколу внаслідок механічної дії пошкоджено верхню частину споруди. Наразі, співробітниками Нікопольського МВ встановлені та затримані двоє підозрюваних, які є місцевими мешканцями. Проводиться перевірка.
06.01.2011
Сообщение от shaman
Монумент бля. Не было такой дружбы. Ещё с советского времени хачи хохлов не любили, и наоборот. Столько историй армейских. Если хачей много, хохлы отгребают, если их мало-значит с пад стула хачи вылазить не будут. Очень много знакомых служили именно так, в годы СССР. Хоть у меня и есть два друга армянина, настоящие друзья, но с моей точки зрения это исключение. Я как, закончивший школу, неформально носящую название-армянской(там и армянский язык даже преподавали по воскресеньям, все армяне с города у нас были), знаю о них не мало. Есть просто золотые люди, бывал дома у них неоднократно, с родителями знаком. Но есть такие отморозки, которых среди наших не сыскать. Я от них не страдал, так как были друзья армяне. Но неоднократно видел, как они глумились над многими другими. Они очень сплоченные, начиная с малых лет. И школу держали тоже они, и сделать им ниче нельзя было. И даже когда кто то давал им пилюлей, приходилось переходить в другую школу. У них всё схвачено. Родня во всех структурах, любые вопросы решаются. Посадить их нереально, не садят. В армию, хотят идут, хотят не идут, короче жесть. Я не сильно верю в то, что обсуждаемое событие было, но если это так, я просто вынужден согласиться с этими мерами. А как иначе?
Ответить с цитированием
