А я вообще не вижу в специальном законе необходимости.
Истерия со статусами языков на Украине поражает идиотизмом.
Но не стоит напрягаться, а достаточно посмотреть на действующее законодательство.
Начинаем с Конституции:
Что говорит Конституция о языках:Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
То есть Конституция прямо гарантирует развитие и поддержку русского языка и языков национальных меньшинств. Как-то крымско-татарского и прочих, но отдельно упомянут именно русский язык.Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова.
{Офіційне тлумачення частини першої статті 10 див. в Рішенні Конституційного Суду № 10-рп/99 від 14.12.99}
Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.
Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.
Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
Эта конституциональная норма содержит отсылку к некоему закону о языках. Не к конкретному, а закону вообще.
Норма, собственно, конституционная вообще не содержит каких либо дискриминационных предпосылок, и её "разъяснил " КСУ своим решением:
Вот это решение КСУ
Которое несколько неоднозначное, но в свою очередь, ссылается на другой интересный закон.
Про мови в Українській РСР
Этот интересный закончик до сих пор в силе. Однако, в него вносились позднее изменения :-) в 1995 и 2003 годах.
Тем не менее, формулировки в нем очень интересные, тем более, что это единственный закон о языках на Украине, к которому теоретически может отсылать ст.10 Конституции Украины.
Вот этими словами начинается текст этого закона в действующей редакции. Все остальные нормативные акты, искусственно ограничивающие применения не украинского языка - незаконны и антиконституционны изначально.Українська РСР визнає життєдайність та суспільну цінність
усіх національних мов і беззастережно гарантує своїм громадянам
національно-культурні та мовні права, виходячи з того, що тільки
вільний розвиток і рівноправність національних мов, висока мовна
культура є основою духовного взаєморозуміння, культурного
взаємозбагачення та зміцнення дружби народів.
Стаття 3. Мови інших національностей в Українській РСР
Українська РСР створює необхідні умови для розвитку і
використання мов інших національностей в республіці.
В роботі державних, партійних, громадських органів,
підприємств, установ і організацій, розташованих у місцях
проживання більшості громадян інших національностей (міста,
райони, сільські і селищні Ради, сільські населені пункти, їх
сукупність), можуть використовуватись поряд з українською і їхні
національні мови.
У разі, коли громадяни іншої національності, що становлять
більшість населення зазначених адміністративно-територіальних
одиниць, населених пунктів, не володіють в належному обсязі
національною мовою або коли в межах цих
адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів
компактно проживає кілька національностей, жодна з яких не
становить більшості населення даної місцевості, в роботі названих
органів і організацій може використовуватись українська мова або
мова, прийнята для всього населення.Стаття 5. Право громадян користуватися
будь-якою мовою
Громадянам Української РСР гарантується право користуватися
своєю національною мовою або будь-якою іншою мовою.
Громадянин вправі звертатися до державних, партійних,
громадських органів, підприємств, установ і організацій
українською чи іншою мовою їх роботи, російською мовою або мовою,
прийнятою для сторін.
Відмова службової особи прийняти і розглянути звернення
громадянина з посиланням на незнання мови його звернення тягне за
собою відповідальність за чинним законодавством.
Рішення по суті звернення оформляється українською мовою чи
іншою мовою роботи органу або організації, до якої звернувся
громадянин. За бажанням громадянина таке рішення може бути видане
йому в перекладі російською мовою.Стаття 6. Обов'язок службових осіб володіти
мовами роботи органів і організацій
Службові особи державних, партійних, громадських органів,
установ і організацій повинні володіти українською і російською
мовами, а в разі необхідності - і іншою національною мовою в
обсязі, необхідному для виконання службових обов'язків.
Незнання громадянином української або російської мови не є
підставою для відмови йому у прийнятті на роботу. Після прийняття
на роботу службова особа повинна оволодіти мовою роботи органу чи
організації в обсязі, необхідному для виконання службових
обов'язків.Стаття 10. Мова актів органів державної влади
та управління
Акти найвищих органів державної влади та управління
Української РСР приймаються українською мовою і публікуються
українською і російською мовами.
Акти республіканських міністерств і відомств, місцевих
органів державної влади та управління Української РСР приймаються
і публікуються українською мовою, а в разі необхідності -
публікуються і іншою національною мовою.
Написи на печатках, штампах, штемпелях, офіційних бланках
державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і
організацій в Українській РСР виконуються українською мовою або
українською і російською мовами.Стаття 14. Мова документів, які посвідчують статус
громадянина Української РСР
Офіційні документи, які посвідчують статус громадянина, -
паспорт, трудова книжка, документи про освіту, свідоцтво про
народження, про одруження, а також документи про смерть особи
виконуються українською і російською мовами.
В общем я к чему. Формально, нет никакой нужды в специальном законе о статусе русского языка. Следует просто соблюдать прямые нормы закона, и поотменять нахер антиконституционные нормы, ограничивающие применение русского языка и ставящего в качестве единственного - исключительно украинский.
То есть, нормы законов и нормативных актов, которыми украинизировано судопроизводство, нотариат, официальное публикование документов и т.д. - неконституционнны и противоречат действующему законодательству.
Проблема то собственно в чем.
Допустим, такой закон, типа, Закон Украины "О языках" попадает в ВРУ. Формально, принять его можно, не вопрос. Даже Конституцию менять не надо. Идея про изменение Конституции и необходимость для этого референдумов, формирования Конституционного большинства в ВРУ, это ложь или глупость. Подозреваю, что и то и другое.
Но принятие этого закона автоматически должно повлечь изменение массы других нормативных актов. А теперь, внимание вопрос:
Нахуя принимать закон о языках, если он уже есть, а всего лишь привести действующее законодательство в соответствие с Конституцией?
Привести в порядок можно все простым Законом Украины "О внесении изменений с законы.....". А можно и путем простого обращения в КСУ. Правда, там тоже не интеллектуалы сидят :-)
По этому, если уж принимать закон, технично, не вдаваясь в конституционные разборки, то следовало бы:
1. Принять Закон Украины "О языках" в новой редакции.
2. Этим законом внести изменения в иные законы, в которых прямо регламентируется исключительность мовы.
Всё это дело на сутки работы паре юристов. И ставь на голосование.
Законов то не так и много критичных, где установлена мова в качестве исключительной.
