Найважливіші події року, що минає, залишилися в пам'яті трохи розмитими через те,
що спостерігати їх доводилося крізь сльози.
Плакав Майдан, усвідомлюючи свою силу та єдність.
Плакали росіяни, розчулені пишнотою Олімпіади.
Плакала Інститутська, згадуючи перших загиблих героїв.
Просльозилася Тимошенко, говорячи про падіння Януковича.
Витирав сльози Юрій Мірошниченко, маючи надію залишитися у владі.
Плакали кримські татари, вкотре позбавлені Батьківщини.
Зображала плач сепаратистка Марія Ципко, подумки рахуючи гроші за сюжети для російської пропаганди.
Плакали телеглядачі, зізнаючись, що вперше з нетерпінням чекали інавгурації президента.
Плакала Фаріон, розповідаючи про інтимне із життя Ради, до якої так і не потрапила.
Голосили матері, синів яких забирали живими та здоровими, а повертали мертвими або покаліченими.
Гірко плакали редактори, яким цього року довелося вичитувати рекордну кількість пафосних текстів.
Ответить с цитированием
Сообщение от SherXan
