Давай підемо в темряву,
Не будем повертатись,
Дорога така довга,
Що можна не прощатись
Обличчям ляжем в жар
І згоримо без диму
Заграла десь сопілка
Прадавню пісню дивну
Прадавню пісню дивну
Заплакала сопілка
Навіки зупинилась
Годинникова стрілка
І матір – порожнеча
Покличе нас до дому
З якого ми пішли
Мільйони років тому
Розтанемо в імлі,
Полетимо птахами,
І пара гарних крил
Колись була руками
Там, де стікала кров
З подряпин і порізів
Там, де в траві змія
Тобі під ноги лізе,
Твоєю кров’ю знак
Поставлений на мені
І полиновим димом
Попечені легені.
Хай наші голоси
Змішаються із вітром,
Розноситься чума
Отруєним повітрям,
Через багато днів
Ми знов туди прийдемо,
І своїм почуттям
Дві квітки принесемо.
Ответить с цитированием