Родному городу - родное имя!

[BWolF]

Предлагается начать акцию "Родному городу - родное имя!".
Её суть заключается в том, чтобы напомнить чиновникам о правилах правописания географических названий (к которым относятся названия городов).
Поскольку эта тема актуальна для городов расположенных на Украине и бороться необходимо с украинскими чиновниками, то даю правила на дер.мове:

Український правопис / Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, Ін-т укр. мови НАН України. — К. : Наук. думка, 2007. — 288 с. Видання 2007 року виходить з уточненнями, пов’язаними зі змінами в українській граматиці, що сталися останнім часом. Для фахівців та всіх, хто цікавиться питаннями правопису сучасної української літературної мови.
http://www.madslinger.com/mova/pravopys-2007/index.html

ГЕОГРАФІЧНІ НАЗВИ
§ 108. Українські географічні назви

Українські географічні назви на письмі передаються відповідно до вимови за нормами українського правопису: Верхньодніпровськ, Вінниця, Гребінка, Донецьк, Дубно, Житомир, Запоріжжя, Здолбунів, Кам’янець-Подільський, Київ, Козятин, Кременчук, Кривий Ріг, Львів, Миколаїв, Новгород-Сіверський, Одеса, Охтирка, Рівне, Сіверськодонецьк, Трипілля, Харків, Чернівці, Чернігів, Шепетівка, Ямпіль; Десна, Дніпро, Дністер, Західний Буг, Ірпінь, Прип’ять, Рось, Стохід, Сян, Тетерів, Тиса, Трубіж.

Примітка. У назвах українських міст треба розрізняти -поль у небагатьох словах грецького походження (грецьке polis «місто»): Маріуполь, Мелітополь, Нікополь, Севастополь, Сімферополь, Тирасполь — і -піль (з українського «поле»): Бориспіль, Крижопіль, Ольгопіль, Тернопіль.
§ 109. Географічні назви слов’янських та інших країн

Географічні назви слов’янських та інших країн передаються в українській мові відповідно до вимог практичної транскрипції.

1. Е. Російська літера е передається через е: Бездна, Верхоянськ, Воронеж, Зеленодольськ, Новочеркаськ, Туапсе; Ветлуга, Лена, Нева, Онега, Пінега, Пенза, Терек, Шексна.

Але інколи е передається через є:
а) На початку слова: Євпаторія, Єйськ, Єлець, Єнісей, Єреван; так само після голосного й при роздільній вимові після приголосного: Єгор’євськ, Колгуєв, Посьєт.
б) Після приголосних (крім шиплячих, р і ц) у суфіксах -ев, -єєв російських назв, похідних переважно від прізвищ: море Лаптєвих, Лежнєво, але: Плещеєво, Ржев, мис Рум’янцева.
в) Коли російському е основи відповідає в аналогічних українських основах і (тобто на місці колишнього ): Бєжецьк, Бєлгород, Бєлово, Бєлорєцьк, Благовєщенськ, Желєзноводськ, Орєхово-Зуєво.

Але в географічних назвах, що мають у російській мові форму, спільну з відповідною українською, таке е передаємо через і: Арабатська стрілка, Біла, оз. Біле, Біловезька Пуща, Вітка, Лісна, Негоріле, Піщане, Сінне, Сірий мис, Цілиноград і под. Це стосується і польського іа: Біла Підляська, Білосток тощо.

Примітка. Польське й чеське е, що виступає в географічних назвах із суфіксом -ц- (лат. -с-), зберігається: Бельце, Кельце; Кошице, Лідице, Пардубице. Ці географічні назви не змінюються за відмінками. Назва Закопане має форму прикметника середнього роду (однина) й, отже, відмінюється за його зразком: Закопане, Закопаного, Закопаному й т. д.

2. Літера ё передається:
а) Через йо на початку та в середині слова, коли вона означає звукосполучення й + о: Йолкіно, Соловйово.
б) Через ьо в середині слова, коли вона означає сполучення м’якого приголосного з о: мис Дежньова, р. Оленьок, але: р. Березова, Орел.
в) Через о під наголосом після ч, щ: Рогачово, Сичовка, Щокіно.

3. Літера э передається через е: Ельбрус, Ельтон, Емба, Естонія.

4. И. Літера и передається:
а) Через і або ї:
1) Через і в основі географічних назв, зокрема на їх початку, а також у кінці: Батумі, Бородіно, Вітебськ, Воткінськ, Ігарка, Іжевськ, Іркутськ, Кінешма, Поті, Сочі, Сухумі, Челябінськ; Двіна, оз. Ільмень, Індигірка, Іртиш, оз. Селігер.
2) Через ї після голосного й при роздільній вимові після приголосного: Зілаїр, Кутаїсі, Троїцьк, Ананьїно, Мар’їно.

Примітка. У географічних назвах, утворених від загальних назв та імен, спільних за походженням для української та російської мов, звичайно пишеться и в суфіксах -ин-, -инськ-: Березина, Гусине Озеро, Дудинка, Жабинка, Карпинськ, Крутинське, Правдинськ (докладніше про правопис и див. нижче).
б) Російське и передається через и:
1) Після ж, ч, ш, і ц перед приголосним: Жигалово, Жиздра, Жила Коса; Ачинськ, Нальчик, Чирчик; Єгоршино, Ішим, Камишин, Тушино; Щигри; Цимлянська.
2) У географічних назвах, утворених від людських імен, спільних для української та російської мов: Гаврилово, Данилов, Дмитров, Михайловське; але Ніколаєвськ-на-Амурі та ін. (тобто від імен, що в українській мові мають форму, виразно відмінну від форми цього ж імені, вживаної в російській мові).

Примітка. І зберігається в географічних назвах, утворених від людських імен, які в українській мові пишуться через і: Леонідово.
3) У коренях географічних назв, якщо ці корені спільні для української та російської мов: Виноградово, Кисловодськ, Клин, Кричев, Курильські острови, Липецьк, Лихославль, Тихвін, Тихорєцьк.
4) У складних географічних назвах, де и виступає у функції сполучного звука: Владивосток, П’ятигорськ, Семипалатинськ.
5) У префіксі при-: Приволжя, Примор’я, Прикумськ.
6) У суфіксах -ик-, -ич-, -иц-, -ищ-: Зимовники, Тупик; Боровичі, Котельнич, Осиповичі, Углич; Бронниці, Гливиці, оз. Колвицьке, Луховиці; Митищі, Ртищево.
7) У закінченні географічних назв, уживаних у формі множини, якщо в російській мові тверда основа: Березники, Валуйки, Горки, але Жигулі (бо тут м’яка основа).
8) У словах Сибір, Симбірськ і похідних від них (наприклад, Новосибірськ).

5. Ы. Літера ы передається через и: Викса, Витерга, Іртиш, Сизрань, Сиктивкар, Чебоксари, Шахти.

6. У словах: Росія, російський, Білорусь, білоруський приголосний с не подвоюється.

7. Географічні назви з прикметниковими закінченнями.
а) Прикметникові закінчення географічних назв передаються так: -ый, -ой – через -ий; -ий після твердого приголосного – через -ий, після м’якого приголосного – через -ій; -ая, -яя – через -а, -я; -ое, -ее – через -е, -є: Становий (хребет); Великий Устюг, Оленій (острів); Лиха, Нижня Тунгуска, Чусова; Благодарне, Бологе, Майське, Покровське, Углове.
б) Російські назви з кінцевими -ово, -ево та -ино передаються через -ово, -єво та -іно (-їно), після шиплячих – -ино: Внуково, Орєхово-Зуєво; Бородіно, Мар’їно, Пушкіно, Єгоршино, Рощино.
в) Прикметникові закінчення географічних назв -ые, -ие передаються через і: Нові Ключі, Набережні Човни, Чисті Пруди.
г) Прикметникові закінчення, що входять до складу слов’янських географічних назв, передаються відповідними українськими: Банська Бистриця, Нові Замки, Стальова Воля, Чеський Крумльов.
д) Польське ó, що виступає в суфіксі -ów у географічних назвах, передається через у: Жирардув, Жешув, Томашув-Мазовецький і т. ін., але традиційно Грубешів Краків.
е) Польські носові ą, ę передаються сполученнями літер ом, ем перед губними приголосними: Домброва, Дембиця; перед іншими приголосними — сполученнями он, єн: Конт, Ченстохова.

8. Апостроф. Апостроф пишеться в географічних назвах після губних, задньоязикових і р, а також після префіксів, що закінчуються приголосним, перед я, ю, є, ї: В’язники, Дем’янськ, Прокоп’євськ, П’ятигорськ, Ак’яр, Амудар’я, Гур’єв; перед йо апостроф не пишеться: Муравйово.

Примітка. Коли я, ю означають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишеться: Вязьма, Кяхта, Крюково, Рязань.

9. Ь.
а) Знак м’якшення (ь) пишеться в географічних назвах після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н:
1) Перед я, ю, є, ї: Дьєпп, Пхеньян, Сьєрра-Леоне, Усольє.
2) Перед приголосним: Клязьма, Лисьва, Льгов.
3) У кінці слова: Гомель, Нахічевань, Сімферополь, Тянь-Шань.

Примітка. Коли я, ю означають сполучення м’якого приголосного з а, у, то перед ними ь не пишеться: Аляска, Челябінськ, Тюмень.
б) Твердий кінцевий приголосний основи ц пом’якшується в усіх слов’янських географічних назвах, зокрема в суфіксах -ець, -аць, -иця: Олонець, Повенець, Череповець, Крагуєваць, Столаць; Дембиця, Ломниця, Речиця.
в) Суфікси географічних назв -ск, -цк передаються відповідно українськими суфіксами -ськ, -цьк: Братськ, Брянськ, Курськ; Кузнецьк, Троїцьк.
§ 110

Географічні назви, не вживані без номенклатурних слів, перекладаються: Аравійське море, мис Доброї Надії, Перська затока. Північний Льодовитий океан.

Завжди перекладаються й прикметники на означення розмірів, взаємного розміщення та сторін світу, що виступають у складі географічних назв: Великий каньйон, Нижній Новгород, Південна Америка, Північний полюс.
§ 111. Іншомовні географічні назви

Про правопис решти іншомовних географічних назв див. розділ «Правопис слів іншомовного походження» (§ 86–100). Слов’янські географічні назви пишуться відповідно до правил, викладених у § 104.

§ 89. Неподвоєні й подвоєні приголосні

1. У загальних назвах іншомовного походження приголосні звичайно не подвоюються: акумуляція, бароко, беладона, белетристика, бравісимо, ват (хоч Ватт), грип, група, групето, гун (гуни), ідилічний, інтелектуальний, інтермецо, колектив, комісія, комуна, лібрето, піанісимо, піцикато, стакато, сума, фін (фіни), фортисимо, шасі, шофер та ін.

Тільки в окремих загальних назвах зберігається подвоєння приголосних: аннали, бонна, брутто, ванна (ванний), мадонна, манна (манний), мотто, нетто, панна, пенні, тонна, білль, булла, вілла, мулла, дурра, мірра.

2. При збігу однакових приголосних префікса й кореня подвоєний приголосний маємо лише тоді, коли в мові вживається паралельне непрефіксальне слово: апперцепція (бо є перцепція), імміграція (бо є міграція), інновація (бо є новація), ірраціональний (бо є раціональний), ірреальний (бо є реальний), контрреволюція (бо є революція), сюрреалізм (бо є реалізм).

Примітка. Коли непрефіксальне слово своїм змістом далеко відходить від префіксального (напр.: нотація — анотація, конотація), приголосний не подвоюється на письмі.

3. Подвоєні приголосні зберігаються в географічних, особових та інших власних назвах: Андорра, Гаронна, Голландія, Калькутта, Марокко, Міссурі, Ніцца, Ренн, Яффа; Бетті, Джонні, Мюллер, Руссо, Фламмаріон, Шиллер.

Примітка. Подвоєні приголосні зберігаються і в усіх похідних словах: андоррський (Андорра), марокканець (Марокко), яффський (Яффа).

Итак, мы имеем, что, во-первых, географическое название переводится только если оно не употребляется самостоятельно и, во-вторых, что удвоенные согласные в географических названиях сберегаются.

Это верно для городов, которые, при основании, получили свои названия на любом языке, отличном от украинского.

[Береза]

ГЕОГРАФІЧНІ НАЗВИ

вот с этого места надо бы перевести на общедоступный язык.

[Владимир]

Да уж, как бы вот перетолмачить на язык родных осИн, моск в этом виде не воспринимает.

[BWolF]

ГЕОГРАФІЧНІ НАЗВИ

вот с этого места надо бы перевести на общедоступный язык.

Да уж, как бы вот перетолмачить на язык родных осИн, моск в этом виде не воспринимает.

Автоперевод:

Географическое название
§ 108. Украинские географические названия

Украинские географические названия на письме передаются соответственно произношения по нормам украинского правописания: Верхнеднепровск, Винница, Гребенка, Донецк, Дубно, Житомир, Запорожье, Здолбунов, Каменец-Подольский, Киев, Казатин, Кременчуг, Кривой Рог, Львов, Николаев, Новгород -Северский, Одесса, Ахтырка, Ровно, Северодонецк, Триполье, Харьков, Чернигов, Черновцы, Шепетовка, Ямполь; Десна, Днепр, Днестр, Западный Буг, Ирпень, Припять, Рось, Стоход, Сян, Тетерев, Тиса, Трубеж.

Примечание. В названиях украинских городов надо различать-поль в немногих словах греческого происхождения (греческое polis «город»): Мариуполь, Мелитополь, Никополь, Севастополь, Симферополь, Тирасполь - и-поль (с украинского «поле»): Борисполь, Крижопиль, Ольгопиль, Тернополь.
§ 109. Географические названия славянских и других стран

Географические названия славянских и других стран передаются в русском языке в соответствии с требованиями практической транскрипции.

1. Э. Русская буква е передается через е: Бездна, Верхоянск, Воронеж, Зеленодольск, Новочеркасск, Туапсе; Ветлуга, Лена, Нева, Онега, Пинега, Пенза, Терек, Шексна.

Но иногда е передается через:
а) В начале слова: Евпатория, ейск, Елець, Енисей, Ереван; так же после громкого и при раздельный произношении после согласные: Егорьевськ, Колгуев, Посьет.
б) После согласные (кроме шиплячих, р и ц) в суффикса-ев,-еев русских названий, производных преимущественно от фамилий: море Лаптев, Лежнево, но: Плещеево, Ржев, мыс Румянцева.
в) Когда российском е основы отвечает в аналогичных украинских основах и (то есть на месте бывшего): Бежецкий, Белгород, Белова, Белорецьк, Благовещенск, Железноводськ, Орехово-Зуево.

Но в географических названиях, которые имеют в русском языке форму, общую с соответствующей русском, такое е передаем через и: Арабатская стрелка, Белая, оз. Белое, Беловежская Пуща, ветки, Лесная, Негориле, Песчаное, Сенное, Серый мыс, Цилиноград и под. Это касается и польского ИА: Белая Подляшской, Белосток т.д.

Примечание. Польское и чешское е, выступающего в географических названиях с суффикс-ц-(лат.-с-), сохраняется: Бельцы, Кельце; Кошице, Лидице, Пардубице. Эти географические названия не изменяются по падежах. Название Закопане имеет форму прилагательного среднего рода (единственном числе) и, следовательно, видминюеться по его образцу: Закопане, Закопане, Закопане и т. д.

2. Буква е передается:
а) е в начале и в середине слова, когда она означает звукосполучення й + о: Йолкино, Соловьев.
б) Через ьо в середине слова, когда она означает сочетание мягкого согласные с о: мыс Дежньова, г. Оленьок, но: г. Березова, Орел.
в) о под ударением после ч, щ: Рогачева, Сичовка, Щекин.

3. Буква э передается через е: Эльбрус, Ельтон, Емба, Эстония.

4. И. Литера и передается:
а) и либо й:
1) и в основе географических названий, в частности на их начала, а также в конце: Батуми, Бородин, Витебск, Воткинськ, Игарка, Ижевск, Иркутск, Кинешма, Поти, Сочи, Сухуми, Челябинск; Двине, оз. Ильмень, Индигирка, Иртиш, оз. Селигер.
2) Через й после громкого и при раздельный произношении после согласные: Зилаир, Кутаиси, Троицк, Ананьино, Марьино.

Примечание. В географических названиях, образованных от общих названий и имен, общих по происхождению для украинского и русского языков, обычно пишется ы в суффикса-ин-,-инськ-: Березина, Гусина Озеро, Дудинка, Жабинка, Карпинского, Крутинське, Правдинськ (подробнее о правописание и см. ниже).
б) Российское и передается через ы:
1) После ж, ч, ш и ц перед согласные: Жигалово, Жиздра, Жилая Коса; ачинск, Нальчик, Чирчик; Егоршино, Ишим, Камышин, Тушин; Щигры; Цимлянська.
2) В географических названиях, образованных от человеческих имен, общих для украинского и русского языков: Гаврилов, Данилов, Дмитров, Михайловская, но Николаевский-на-Амуре и др. (т.е. от имен, что в русском языке имеют форму, выразительно отличную от формы этого же имени, применяемой в русском языке).

Примечание. И сохраняется в географических названиях, образованных от человеческих имен, которые в русском языке пишутся через и: Леонидов.
3) В корнях географических названий, если эти корни общие для украинского и русского языков: Виноградово, Кисловодск, Клин, Кричево, Курильских островов, Липецк, Лихославль, Тихвин, Тихорецьк.
4) В сложных географических названиях, где и выступает в функции связующего звука: Владивосток, Пятигорск, Семипалатинск.
5) В приставку при-: Приволжя, Приморье, Прикумськ.
6) В суффикса-ИК-,-ич-,-иц-,-ищ-: Заказчиком, Тупик; Боровичи, котельнич, Осипович, Углич; Бронница, Гливици, оз. Колвицьке, Луховици; Мытищи, Ртищево.
7) В окончании географических названий, употребляемых в форме множественного числа, если в русском языке твердая основа: Березники, Валуйки, Горки, Жигули (ибо здесь мягкая основа).
8) В словах Сибирь, Симбирськ и производных от них (например, Новосибирск).

5. Ы. Буква ы передается через ы: Викса, Витерга, Иртиш, Сызрань, Сыктывкар, Чебоксары, Шахты.

6. В словах: Россия, российский, Беларусь, белорусский согласные С не удваивается.

7. Географические названия с прикметниковимы окончаниями.
а) Прилагательное окончания географических названий передаются так:-ый,-ой - через-ый;-ый после твердого согласные - через-ый, после мягкого согласные - через-ой;-ая,-яя - через-а, -- я;-ое,-ее - через-е,-есть: составляет (позвоночник); Великий Устюг, Елена (остров); бедствия, Нижняя Тунгуска, Чусова; Благодарна, Бологе, Майское, Покровское, Углов.
б) Русские названия с конечными-ово,-Эво и-ино передаются через-ово,-ево и-Ино (-ино), после шиплячих --ино: Внуково, Орехово-Зуево; Бородин, Марьино, Пушкино, Егоршино , Рощина.
в) Прилагательное окончания географических названий-ые,-ие передаваемые и: Новые Ключи, Набережные Челны, Чистые пруда.
г) Прилагательное окончания, входящих в состав славянских географических названий, передаются соответствующими украинскими: Банська Быстрица, Новые Замки, Стальова Воля, Чешский Крумльов.
д) Польское ó, выступающего в суффикс-ów в географических названиях, передается через в: Жирардув, Жешув, Томашув-Мазовецкий и т.д., но традиционно Грубешив Краков.
е) Польские носовые ą, ę передаются сочетаниями букв ом, ем перед губных согласные: Домброва, Дембиця; перед другими согласные - сочетаниями он, иен: Конт, Ченстохова.

8. Апостроф. Апостроф пишется в географических названиях после губных, задньоязикових и р, а также после префиксов, которые заканчиваются согласные перед я, ю, является, й: Вьязникы, Демьянськ, Прокопьевске, Пятигорск, Акьяр, Амударьи, Гурьева; перед е апостроф не пишется: Муравьева.

Примечание. Когда я, ю означают сочетание смягченной согласные с а, в, то апостроф перед ними не пишется: Вязьма, Кяхта, Крюков, Рязань.

9. Ь.
а) Знак мьякшення (ь) пишется в географических названиях после мягких согласные д, т, с, с, ц, л, н:
1) Перед я, ю, является, й: Дьепп, Пхеньян, Сьерра-Леоне, Усолье.
2) Перед согласные: Клязьма, Лисьва, Льгов.
3) В конце слова: Гомель, Нахичевань, Симферополь, Тянь-Шань.

Примечание. Когда я, ю означают сочетание мягкого согласные с а, в, то перед ними ь не пишется: Аляска, Челябинск, Тюмень.
б) Твердый конечный согласные основы ц смягчается во всех славянских географических названиях, в частности в суффикса-ець,-аць,-иця: Олонець, Повенець, Череповец, Крагуеваць, Столаць; Дембиця, Ломниця, Речица.
в) Суффиксы географических названий-ск,-ГК передаются соответственно украинскими суффикса-ськ,-цьк: Братск, Брянск, Курск; Кузнецьк, Троицк.
§ 110

Географические названия, употребляемые без номенклатурных слов, переводятся: Аравийское море, мыс Доброй Надежды, Персидский залив. Северный Ледовитый океан.

Всегда переводятся и прилагательное на определение размеров, взаимного размещения и сторон света, которые выступают в составе географических названий: Большой каньон, Нижний Новгород, Южная Америка, Северный полюс.
§ 111. Иностранные географические названия

О правописание остального иноязычных географических названий см. раздел «Правописание слов иноязычного происхождения» (§ 86-100). Славянские географические названия пишутся в соответствии с правилами, изложенными в § 104.

§ 89. Неподвоени и удвоенную согласные

1. В общих названиях иноязычного происхождения согласные обычно не удваиваются: аккумуляция, барокко, беладона, беллетристика, Брависсимо, ватт (хоть Ватт), грипп, группа, групето, Гун (гунны), идиллических, интеллектуальный, интермецо, коллектив, комиссия, коммуна, либретто , пианисимо, пицикато, стакато, сумма, фин (финны), Фортис, шасси, шофер и др.

Только в отдельных общих названиях сохраняется удвоение согласные: анналы, Бонн, брутто, ванная (ванна), мадонна, манна (манны), Мотта, нетто, девица, пенни, тонна, Билли, была, вилла, мулла, дурра, Мирра.

2. При совпадении одинаковых согласные префикса и корня удвоенный согласные имеем лишь тогда, когда в языке употребляется параллельное непрефиксальне слово: апперцепция (ибо есть перцепции), иммиграция (ибо является миграция), инновация (ибо есть новация), иррациональный (ведь есть рациональный), ирреальний (ибо есть реальный), контрреволюции (ибо есть революция), сюрреализм (ибо есть реализм.

Примечание. Когда непрефиксальне слово своему содержанию далеко отходит от префиксального (напр.: нотации - аннотация, конотация), согласные НЕ удваивается письменно.

3. Удвоенная согласные сохраняются в географических, личных и других собственных именах: Андорра, Гаронна, Голландия, Калькутта, Марокко, Миссури, Ницца, Ренн, Яффа; Бетти, Джонни, Мюллер, Руссо, Фламмарион, Шиллер.

Примечание. Удвоенная согласные сохраняются и во всех производных словах: андоррський (Андорра), марокканець (Марокко), яффський (Яффа).

[Dimson]

б) Російське и передається через и:
...
2) У географічних назвах, утворених від людських імен, спільних для української та російської мов: Гаврилово, Данилов, Дмитров, Михайловське; але Ніколаєвськ-на-Амурі та ін.

Хрен с ним, что в последнем городе и через i написано, вопреки заголовку пункта.
Но! Почему Николаєвськ-на-Амурi, но Миколаїв и Миколаївська область?

[Bond]

А потому, шо закордоном ))

[Dimson]

А, томущо § 109, а не § 108. Понятно.
Тогда другой вопрос:
Как в § 108. Українські географічні назви попал Тирасполь?

[BWolF]

А, томущо § 109, а не § 108. Понятно.

Т.е., если территория Украины ещё расширится (допустим за счёт Кубани), то написание названий городов можно будет произвольно изменить никого не спрашивая?

Тогда другой вопрос:
Как в § 108. Українські географічні назви попал Тирасполь?

А этого я и не заметил

[Misantrop]

Читал-читал, но так и не догнал, на основании какой нормы село в Крыму возле Перекопа по указателям на дороге называется "Медвiдiвка"...

[SherXan]

Удвоенная согласные сохраняются в географических, личных и других собственных именах: Андорра, Гаронна,

И тем не менее, Россия пишется на мове, как "Росия".

[buran]

А за Одессу не забыли? На мове - Одеса...
Николаев - Миколаiв...
Южноукраинск - Пивденноукраинскь...
Первомайск хоть как - то близко оставили в "Першотравенськ" не переименовали - и то хлеб.

[graff]

какая букво экономия