Степан Олійник
Синок-математик
До батьків, до Яблунова,
В рідну хату і садок
З політтехніки зі Львова
Гостювать прибув синок.
На обід прибув, до речі
(стіл накрили в акурат).
Мати вийняла із печі
Двоє смажених курчат.
Батько всім налив чарчини,
більшу, звісно, дав синку.
— А яку науку, сину,
Ти вивчаєш там? Яку?
Син підняв до стелі руку:
— Мудрість, тату! Висота!
Не збагнуть вам ту науку,
Ви ж, пробачте... темнота!
Ось курчата ці: фактично
двійко тут, хоч як бери.
А візьми математично,
Помудруй — і вийде три!
— Не мели дурницю, синку!..—
(І, як видно, розізлив).
Той схопивсь:
— Одну хвилинку! —
Щось помножив, поділив...
— Ось вам,— каже,— рівно троє.
Доказ точний і ясний!..
І промовив до старої
Сивий батько мовчазний:
— Якщо так виходить в Петі,
Будуть двоє ці для нас,
Він хай їсть оте вже, третє!
Всім по одному якраз!