ПИСЬМО ДАЛЕКОМУ РУСИНУ
Я уп'ю погарчик вина
За тебе, далекый Русине,
Черленого уп'ю, до дна
За жону, доньку авадь сына...
Далеко вд родної зимлі
Судьба тя заверла далеко –
На бузьковuм чорнuм крылі,
Забрала, испрятала. Де ты?
Карпаты ревуть за тобов
Пречистов слезов Синевіра.
У церкви, пуд старов горов,
За тебе узвідує віра...
Што чиниш в далекых краях,
Як жиеш, ци тямиш, ош ко ты?
И журиться небо в плаях,
За тебе ся журять буркуты.
Тебе туй нико не забыв.
За тебе, далекый Русине.
Вернися й возьми из собов
Жону и доньку авадь сына.
Мы уп'еме в'едно вина
За нашу маймилу землицю...
Єдна вна на світі, єдна,
Усяды: и туй, й за границьов!