Капсула летіла і вітер посвистував у щілинах між дощок.
-Штурман, друже - звернувся до мене автопілот.-Скажи, що ти пожартував про посадку. Ну, скажи, рідний.
-Які вже тут шуткі.-пробурчав Я.-Я навіть автомобіль то водити не вмію.
-Не вмієш?!-Ахнув автопілот.-Як же ти живеш таким ... нездар?
-Чуєш, ти легше! Що, всі повинні машину вміти водити? Я, може, в метро їздити люблю.
-В метро він їздити любіт.-в голосі приладу прорізався погано приховане презреніе.-Може ти ще й на електричках любиш кататися?
-А що, люблю!-Вперто промовив я .- Знаєш, які види з вікна електрички то бувають? Захитаєшся!
Автопілот прикро заіржав.
-Гаразд, штурман, не дрейф! І не з таких переробок вибіралісь.-підбадьорливо мовив автопілот.-Куди летіти то?
Я назвав місце посадки.
-Хм.-задумався прібор.-А, була не була! Містечко на кшталт рівне, чисте, не Смоленськ який. Ну, якщо картка не бреше.
-Коли це я брехала?-Пролунав тихий, ображений голос.-Мене просто читати треба вміти.
-Як же тебе читати, якщо не видно нічого?-Здивувався автопілот.
-А от не треба мене замість скатертини використовувати, тоді й видно все буде. А то, розумієш, понаставили закусок всяких, а з них текет! Адже текет ж! Горілку, ось, на мене пролили недавно! Я ж карта! МАП, по-їхньому! А ви на мене огірки покладіть. Ні, ну прикро, так!
Я сидів і з цікавістю слухав їх суперечку.
-А що, у вас в капсулі ти та карта розмовляти вміє?-Запитав я. У відповідь на що почувся незграйний гул голосів.
-Так, звичайно! Вони двоє! А ми? Ми теж любимо побалакати, та тільки балабол цей рота не дає розкрити!
-Так, а ми, між іншим, теж деталі не останні!
-А мені він вчора схаміл, уявляєте! Захлопні, говорить, сопло!
-А ви хто?-Запитав я.
-Як хто? Сопло!
-А ну, ша все! - Гучно крикнув автопілот.-Наближаємось до точки посадки.
У капсулі повисла напружена тиша.
-Хто-небудь бачить ВПП?-Запитав він.
Тиша стала дзвеніти. Я зіщулився, сидіння скрипнуло.
-Я повторюю своє питання, хто-небудь бачить ВПП?-Негарним тоном тихо повторив автопілот.
-Ну, як би ... Я бачу че то.-неохоче пробубонів новий голос.-Ця ... навігатор я.
-Що ти бачиш, рідний?
-Прямо по курсу ВПП. А за ним ... ця ... ліс, чи що ...
-Так якого ти мовчав! - Закричав автопілот.
-Соромлюся я ...- ще тихіше промовив навігатор і з тихим клацанням вимкнувся.
-Готовність номер раз! - Проорал автопілот і заливисто свістнул.-Пасажирам пристебнути ремені і вимкнути мобільний зв'язок! Йдемо на посадку!
Капсула різко накренилася і понеслася на зустріч землі.
-Ми летимо, шкутильгаючи в імлі!-Заспівав автопілот .- Ми повземо на останньому крилі.
І всі прилади дружно вдарили:
-Бак пробитий, хвіст горить,
Але машина летить.
На чесному слові і на одному крилі! ...
Ответить с цитированием