Під чассмолоскипної ходи (маршрут, якої нам довелося змінити) було здійснено напад на одного з патріотів. Нападник отримав достойну відсіч від нашого побратима, і побитий потрапив в руки міліції. На бульварі Пушкіна ці антиукраїнські елементи стали поперед колони і намагались спровокувати нас на бійку. До цього моменту прибув автобус з нашим улюбленим „Беркутом”. І хоча кожен Патріот ледь себе стримував, щоб не кинутись в бій, ми не піддались на провокацію, бо не для цього була організована наша акція.
Їм відплатить безжальна українська вулиця, де міліція не зможе їх захистити.
Наша акція – це в першу чергу символ того, що що крутянці, боронивши Київ, проливали кров за всю Велику Україну! І що їх подвиг пам'ятають і на Донбасі.На очах розлючених противників соціал-націоналісти спалили їхні прапори, і повернулись назад до пам’ятника Шевченку, де закінчили акцію невеличким мітингом.
Таким чином ми оголосили антиукраїнським та сепаратиським ідеям на Донбасі війну. Донецьк, що був до цього містом, в якому націоналісти діяли підпільно, побачив НОВУ СИЛУ. Силу, яка не "любить" Україну по кав'ярнях, яка не насититься якимись мінімальними культурно-історичними подачками від сучасної ліво-ліберальної влади, яка не веде пустопорожні дискусії "про мову, пригноблюваних українців, Голодомор, демократичну ОУН та інтернаціональну УПА", а яка готова до нещадного спротиву українофобам. Готова показати, що пам'ять полеглих за Українську Україну не згасла! Що реванш вже близько, і кров катованих комуністами українців ніколи не висохне і буде завжди кликати до помсти.
Не сум і скорбота за полеглими крутянцями панували в лавах соціал-націоналістів, а лиш визнання їхнього геройського Чину – готовність йти на смерть і покласти якомога більше ворогів заради Української Nації та Батьківщини, а не заради дегенеративної лівацької влади.
Ответить с цитированием