Вот немножко из свежей Львовской
Іду по Львову вузенькими вулицями,
Думки рояться, ніби джмелі ...
Доми між собою зажурено туляться,
Ніби місця немає на львівській землі.

Дощик розмірено з небес накрапає,
Листя пожовкле падає вниз...
Вийшов священик, рукою махає -
Каплі дощу змахує з риз...

Місто сховалось в мороку мряки.
Розчинились в тумані старовинні доми.
Я в тумані іду і сприймання двояке -
Ніби в тумані згубились... і місто, і ми.

Кухачук В.П