Современные укрокозаки.

[Bond]

Сармат, я попал под разрушающийся дом. Но, заметь, Регель из под обломков я вытолкнул )))

[Сармат]

Сармат, я попал под разрушающийся дом. Но, заметь, Регель из под обломков я вытолкнул )))

Она за это, и в следующий раз за Вас, командарм, ещё бОльший горчичник мне пришлёт! Поздравляю! ВЫ - самоотверженный рыцарь и настоящий мужчина!

[Bond]

Предлагаю, всеж сосредоточиться на этой личности. Вот тут будет горчичник...

[Сармат]

Предлагаю, всеж сосредоточиться на этой личности. Вот тут будет горчичник...

А чего мне на этом мутанте, узколицем, сосредотачиваться? Для меня он ничто.. Так, мишень..

[Regel]

Сармат, я попал под разрушающийся дом. Но, заметь, Регель из под обломков я вытолкнул )))

Она за это, и в следующий раз за Вас, командарм, ещё бОльший горчичник мне пришлёт! Поздравляю! ВЫ - самоотверженный рыцарь и настоящий мужчина!

Опа. А бойцы тут все мне кости перемывают.
А еще говорят,это тетки- сплетницы.
Семки вкусные?
Зря спросила...

[Грагер]

Семки вкусные?
Зря спросила...

Недожареные, да и соли можно было добавить...)

[Regel]

Вы мне лучше скажите, вот ющера в козаки посвящали. Так это эти козарлюги? Или это так, шушера?

Семки вкусные?
Зря спросила...

Недожареные, да и соли можно было добавить...)

ты еще перцу посоветуй!

И Лаврушки. И раков в укропе с лаврушечкой и солью.... И... к чему там раки?
А теперь можно и про современных козаков. Да

[Юрист]

Предлагаю, всеж сосредоточиться на этой личности. Вот тут будет горчичник...

А этот хуй фетишист? Дрочит на тапки Тимошенко?

[Юрист]

чему там раки?

К прыщам на ющерохаре. он говорит, что в день отравления пил пиво сраками....

[Regel]

чему там раки?

К прыщам на ющерохаре. он говорит, что в день отравления пил пиво сраками....

а отравился печенькой, ога

[gsm65]

в день отравления пил пиво сраками....

о! он многостаночник?

[Bond]

А этот хуй фетишист? Дрочит на тапки Тимошенко?

Это один из современных характерников козаков. Кумир тскз. Один из тех, кто организовует вот это

Універсальний воїн



Козак – і так було від самого початку – насамперед, хранитель духу, духу цілого козацького роду: хитрого, простого, волелюбного, зірвиголового, підступного, зрадливого, заможного, мудрого, жартівливого, розбишацького, але козацького. Це був рід, у якого позичали гроші англійська корона та який запрошували до двору іспанські королі. Козацтво нарівні боролося з найкращою у XV–XVII століттях татарською легкою кіннотою, перемагало найкращу піхоту світу – яничар, протистояло найкращій важкій кінноті – польським «кривавим гусарам».

Дедалі більше українських юнаків воліють бути спасівцями та гопаківцями, аніж каратистами та самбістами




Козак був учнем у старшого за себе й прикладом – для меншого. Приклад подавав своїми вчинками, а життєву мудрість – козацький звичaй – переказував у колі молодших побратимів.

Козацька традиція




Кажуть, сьогодні козацький звичaй перервався – бо давно не стало дідів, які б переповіли своїм уже правнукам правила козацької гри (а це філософія цілого життя!). Бо козаками не народжувалися, козаками ставали, передаючи звичай із уст в уста. «Я думаю, що насправді козаком може бути і негр, і араб, і жид – говорить Руслан на прізвисько Прорва. – На той час, коли процвітало козацтво – це була суміш крові, у кого вкрали дітей – забирали на Січ, а крали по селах немало. Але бути сучасним козаком, думаю, треба мати досить-таки потужну суміш патріотизму, справедливості, честі, совісті, бути достатньо хитрим і мати хорошу фізичну підготовку. Без цього козака не може бути». Своє назвисько – Прорва – чоловік отримав, коли пішов у перші козацькі походи, під час яких з’їдав усе, що бачили очі. Руслан – родом з села з-під Києва, який п’ятнадцятирічним юнаком приїхав до столиці й не соромився говорити, як усі, «па-правільнаму», – на початку 1990-их долучився до звичаєвого козацького руху завдяки своєму вчителю, Валерію Гонтару, який викладав українську літературу в технікумі.

Руслан Павлюк (Прорва)




Сам звичаєвий козацький рух починався з Одеси у 1989 році, зокрема з Леоніда Безклубого (відійшов у вічність на початку цього року. – Ред.), до якого, у свою чергу, правдивий козацький звичАй дійшов через його діда – Григорія Чорного, а він переповів його далі. Звичай ніколи не записували на папір, бо козаки вважали написане – мертвим. «Звичай – це було виховання, – пояснює Прорва. – Не має підручників, є приклад батьків».

Звичаєвий козацький рух починався у 1989 році з одесита Леоніда Безклубого (сидить по середині)




Ніндзя-черепашка чи Козак?



...Сидячи днями в одній київській кав’ярні в товаристві довелося почути одну розмову. Люди, які щойно завершили обговорювати справи, пов’язані з початком зйомок нового аматорського кіно на казку Сашка Лірника «Про Чорного Козака», розговорилися кожен про своє. «Маю восьмирічного сина, – почав чоловік на ім’я Сергій Афанасьєв, який на час зйомок погодився бути водієм, а сам – сорокарічний підприємець середньої руки. – Хлопець має рости з кулаками й з головою – я так вважаю! Чи є якась своя організація, куди можна віддати дитину?», – спитав він у свідомого й знаного київського козака Василя Середенка, який у майбутньому фільмі гратиме головного героя. Василь стенув плечима: «для таких малих дітей, ні, їх нема куди віддавати. Маємо проблему середовища, де формуватися дитині».

Сергій як батько зіткнувся з труднощами – куди віддавати сина, аби той не бродив вулицями Троєщини й не гаяв дарма час. «Вожу його в секцію ай-кідо, їздимо в Палац спорту, завожу сина в зал, він має кімоно, все чікі-пікі, а на вівтарі в залі стоїть китаєць. Підсвідомість каже: хлопці, а де ж наш символ, де наш ідол? Шукав-шукав-шукав… А нема куди піти!»

Насправді, де вчать хлопчиків і юнаків українських бойових мистецтв, для багатьох батьків питання актуальне, і залишається без відповіді. «Але підходити до виховання дитини як козака просто як до виховання в залі – це досить вузько й неправильно. У залі козака не зробиш!», – переконаний Дмитро на прізвисько Жила, яке йому дало товариство в тих самих походах, що й Прорві, але тут – через нелюдську витривалість чоловіка. Жила зараз працює та ростить двох синів: старшого Богдана – чотирьох років, і меншого Ярослава – одинадцяти місяців. Але в нього теж свого часу виникла проблема з «китайським» (скоріше, «японським») питанням.

«Малий надивився мультика про ніндзя-чрепашок і все: «я ніндзя-черепашка», – кричить, – «давай битися!». Зараз він уже так не говорить, а твердить, що він – козак, і знає, що це набагато краще. Але який ідеал виховується в дитини в сім’ї, у суспільстві, якщо вона про козаків нічого не знає, а з екрану телевізора бачить тільки чужих черепашок, або чужих індійців, або ще когось? Хіба в дитини виникне запитання, що таке козацтво, що таке «Спас», що таке «Гопак», якщо їй змалечку про це не втовкмачувати в голову?! А козацьке виховання – це не тільки бойова система, це – спосіб життя. Тут головне – спадковість поколінь, щоб діти вчилися на прикладі своїх батьків, своїх дідів і бабів.

А в батьків, як правило, сьогодні немає часу, формуванням світогляду дитини натомість займаються садочки, школи тощо. Козаччина, яка завжди була форпостом для свого народу, нівелюється, бо нашим дітям сьогодні дається пацифістське виховання – зварили куліш, потанцювали, поспівали й усе. Тому я та мої друзі займаємося козацьким вихованням наших дітей самостійно».

Вадим Васильчук, отаман, спасівець, любить працювати з дітьми




Виховувати дітей самостійно означає, що школи козацького бойового звичfю в Україні є, але вони закриті, закриті для сторонніх дітей. У них займаються тільки ті, хто входить у козацьку громаду. Як можна знайти такі навчальні заклади? Через тих, хто входить у товариство. Але найбільша проблема навіть закритих шкіл – це відсутність достатньої кількості дітей одного віку. «Діти, як правило, вчаться у середовищі своїх однолітків. Тому козацьке виховання впирається у проблему середовища – немає місця, куди можна прийти поспілкуватися, – пояснює Жила. – Держава не зацікавлена у тому, щоб у нас росли козаки, їй вигідніше бутафорне козацтво, яке сперечається за розмір лампасів та якою має бути матня».

Але звичаєві козаки тим часом знають дуже простий вихід з такої ситуації. «Сила козацького духу більше загартовується у щоденній роботі, а не в щоденних тренуваннях, – підсумовує Дмитро. – По ній видно, хто є хто і як кого називати».



Шпаргалка для батьків



Натомість Вадим Васильчук, якому 25 років – менеджер видавничої справи, отаман, побратим та майбутній магістр історії в одній особі – викладає Спас у Києво-Могилянській Академії, переконаний, що проблема середовища вирішується легко: ти його формуєш сам, і сам змінюєш! «Бо козак завжди гуртує навколо себе людей. Він за природою своєю має так робити», – пояснює молодий козак без прізвиська (правда, у школі, було, ровесники колись прозвали Вадима «незалежна Україна»).

Козацтво для київського хлопця почалося з історичних книжок про Україну. А Спас, яким Вадим займається понад десять років, це не школа бойового мистецтва в традиційному розумінні Сходу, а козацький бойовий звичай, як Бойовий Гопак, Рукопаш Гопак чи Хрест. За цей час братчики створили програми тренувань, вишколів та навчань, і їхня школа – єдина в Києві відкрита школа Спасу. Учнями є переважно вже студенти – і хлопці, і дівчата. Тут регулярно відбуваються тренування й час до часу братство гуртом виїжджає в табори для бойового вишколу.

Але фізичне виховання козаків відбувається не зовсім так, як у східних системах: підйом, зарядка, певні вправи, дихання тощо. Потрібні фізичні навички козак отримував у роботі. «Козацтво – це ж життя, це принципи, які ти обрав і яких дотримуєшся щодня», – пояснює Вадим.


Відчуття чоловічого духу



До принципів, до речі, належить і вигляд козака. «Він має чітко підтримувати свою зовнішність», – кидає між іншим Прорва.

- Чи належить до зовнішності чуб? – перепитую в Жили.

- Так, чуб надає агресивності. Чуб – це ознака воїна, – пояснює мені тонкощі козацької перукарської справи Дмитро, який ніколи в житті не вистригав собі чуба. – Зараз ніхто не воює, тому ніхто не має права носити оселедець. Чубами нині заробляють гроші.



Чуб, до речі, колись вистригали лише запорожці. Могли вистригати спереду, могли і на маківці. Бо робили це тільки ті, хто дав собі обітницю не одружуватися і не мати сім’ї, тому що завданням такого козака був захист свого народу, своєї Землі-Матері.



Судячи з того, скільки українських юнаків починають носити чуба, на цій землі поволі знову збирається добра козацька ватага! То хто сказав, що нині нема де вчитися бути козаком і що перервано звичай?

[V_V_V]

Клоуны с этнографическим уклоном. Это скорее сектанты, чем воины.

[Mariner]

Ниипательские бойцы! Почти как "борцуны".
Снова, бля, бояцца начинать?
ЗЫ камрады говенную стычку замяли, надеюсь?

[Мрачный]

Крайне желательно,чтобы этно-скоморохи не превратились в этно-ОПГ.
Впрочем,по "оселедцям" переловим за неделю,главное,чтобы хор Веревки под раздачу не попал.

[Самогон]

Вроде фотка энта не казакофф, а каких-то индуистких монахов

[VLD]

Сей кОзак круче всех

[Mariner]

Лис, Вы чо меня цепляете - чиста поговорить или чо?
На самом деле - в чем ко мне вопрос?

[Mariner]

Ааа
Лис, ну не вопрос!!!
А серьезно?
Лис, я обажаю умных собеседников, а тем более оппонентов - если вдруг.

[Самогон]

Истинно вам говорю - 4 мая 1925 года Земля налетит на небесную ось.

Как с цепи народ сорвался.
Нэпонымаю

[gsm65]

Нэпонымаю

Пятница + оттянуться...

[Грагер]

Пятница + оттянуться...

А я вот томатный сок пью...(( Утром нужно со свежей головой быть, а так пивка холодного хочется кружку опрокинуть...((

[Гарыныч]

А чего Сармат завелся, я не понял? Мало ли кто как стрижется и одевается, особенно молодежь. Если конечно в зрелом возрасте всю эту этнографию всерьез воспринимать, то это уже клиника. Хотя среди каклов идиотов процентов 90. Эти ни разу не опасные, а скорее даже пользительные, в качестве наглядного пособия, до какой степени опасна свидомия головного мозга.

[NordWind]

Сармат, ты не прав. Бонд, во-первых русский, во-вторых камрад настоящий. К свидомым никакого отношения не имеет, скорее наоборот. Просто тебя попутало его место жительства. Но и во Львове наши люди есть.

А даже если б Бонд был и украинец? Что б это изменило?

Да похрену. Главное, чтобы человек был хороший. Просто укром его неправильно назвали.

[NordWind]

А чего Сармат завелся, я не понял? Мало ли кто как стрижется и одевается, особенно молодежь. Если конечно в зрелом возрасте всю эту этнографию всерьез воспринимать, то это уже клиника. Хотя среди каклов идиотов процентов 90. Эти ни разу не опасные, а скорее даже пользительные, в качестве наглядного пособия, до какой степени опасна свидомия головного мозга.

Потому что если раньше я, например, это воспринимал как милые и забавные туземные обычаи (гы-гы), экзотику своего рода, то теперь, после оранжевого шабаша и навязчивой до колик украинизации меня это бесит, раздражает и вызывает отторжение. Эти свидомые придурки добились своего с точностью до наоборот. И кто им после этого доктор?

[Янус Полуэктович]

Возвращаясь ближе к топику (правда, не про украинских казаков, а про российских): завтра в "Сегодня. Итоговая программа." по НТВ обещали материал о казаках реестровых и ряженых. Предположу, что это многим будет интересно посмотреть.

[Сармат]

ЗЫ камрады говенную стычку замяли, надеюсь?

А никакой "стычки" и не было.. То Лене всё мерещется.. Был обычный рабочий момент на войне, хе-хе... Походя, так сказать.. Не заморачивайтесь те, на кого комья земли не летят! Угу?

[Сармат]

А чего Сармат завелся, я не понял? Мало ли кто как стрижется и одевается, особенно молодежь. Если конечно в зрелом возрасте всю эту этнографию всерьез воспринимать, то это уже клиника. Хотя среди каклов идиотов процентов 90. Эти ни разу не опасные, а скорее даже пользительные, в качестве наглядного пособия, до какой степени опасна свидомия головного мозга.

Отстань!

[Москвич]

Возвращаясь ближе к топику (правда, не про украинских казаков, а про российских): завтра в "Сегодня. Итоговая программа." по НТВ обещали материал о казаках реестровых и ряженых. Предположу, что это многим будет интересно посмотреть.

Спасибо! Однако, я знаю одного российского казачьего атамана (область-генерал), и мне трудно провести границу между первым и вторым.

[Сармат]

Спецназ свидомитов

Путенским огромным человекоподобным боевым роботам потомки древних протоукров приготовили неадекватный ответ - целки-укрониньзи!

Целка-укрониньзь, сука, опасная. Нападает стаей:




отчаянно фехтует на укронунчаках





мастерски владеет астральным боевым гопаком




Укры - нация гуманная. Убивать проклятых москалей не станут, но стерилизуют - поголовно.




Оператор активирует главный киберпроцессор целки-укрониньзи.




Сала поила? Поила. Мученикам голодомору помолылася? Помолылася. Що ж я забула зробыты? Рукавычкы зняты! От жеш тупа пизда!




Целки-укрониньзи молятся за упокой сотен миллионов замученых москалями украинцев




Экзаменационная работа по украинско-американским отношениям.

[Сармат]

Владимир Пилат - верховный атаман "Международной федерации Боевого Гопака"
НЕ ГОВОРИ ГОП
Ретро-рецензия в журнале "Со-общение" на:
Владимир Пилат. Боевой Гопак.
Львов: «Логос», 1999 г. На укр. яз.

Впервые о Боевом Гопаке я узнал в конце 90-х из романа культового западноукраинского прозаика Юрия Андруховича «Перверзия». Главный герой, культовый же украинский поэт, находясь на таинственной конференции в Венеции, защищается от наёмных убийц некими смертоносными приёмами...

...Вообще-то Андрухович – известный выдумщик и мистификатор. Тем сильнее было изумление, когда я набрёл в Интернете на реальный сайт реальной Школы Боевого Гопака, возглавляемой создателем (точнее, как выяснилось позднее – воссоздателем) диковинного боевого искусства, тренером и мыслителем из Львова Владимиром Пилатом.

Книгу Пилата удалось раздобыть в Москве – у молодого российского политолога с украинскими корнями.
...На протяжении 360 страниц формата B4 передо мной разворачивалась давно забытая, но упорно восстанавливаемая начиная с середины 80-х уникальная доктрина воинской касты древней Украины – Боевой Гопак.

Знаменитый казачий танец гопак оказался способом «заархивировать» и сохранить, в виде якобы плясовых движений, почти эзотерическую военно-педагогическую систему.

Сразу бросились в глаза интригующие картинки. Монография обильно иллюстрирована схемами боевых стоек и позиций для борьбы в партере («присядки», «ползунцы»), ударов рукой («стусанов») и ногой («копняков»), и более сложных элементов. Голый по пояс чубатый атлет в шароварах раз за разом взлетал в воздух, чтобы в немыслимом пируэте поразить нижними конечностями одного, а то и сразу двух хрупких русых юношей в самбистских борцовках.


Мне как дотошному читателю, в нежном возрасте немного позанимавшемуся восточными единоборствами, кое-что в схемах показалось знакомым. То, что не сводилось к диснеевским сальто-мортале, напоминало некоторые приёмы карате, ушу, муай тай. Впрочем, это нормально. В самбо, разработанном в прошлом веке Василием Ощепковым и Анатолием Харлампиевым, тоже немало взято из дзюдо и среднеазиатских единоборств.

Однако собственно «физкультурная» часть занимает едва половину объёма монографии. В остальной части книги Верховный Учитель Боевого Гопака, как называют его авторы пяти (!) открывающих книгу рецензий, излагает историю развития и ритуально-идеологические основы национального боевого искусства. Возник украинский народ, по мнению пана Пилата, довольно давно. «...Ориньякская эпоха (40 000 – 23 000 лет до р. Х.) ознаменовалась бурным культурным развитием нашего общества». Трамплином планетарной истории является Северное Причерноморье от Танаиса, под которым здесь понимается Днепр (вообще-то у греков так называлась река Дон), до Карпат. Анализ происхождения слова «гопак» приводит автора к неоспоримому выводу: «Мифологическая сущность корня-слога «Го» скрывает в себе огромный пласт информации, которая подтверждает мысль, что именно Украина была колыбелью человеческой цивилизации». «Название города Иерусалим означает «Е-рус-алим», то есть поселение племени русов... Назарет – город на заре. Галилея – город, где проживали галлы, предки галичан...».

История других народов плавно выстраивается в цепь заимствований ими сокровищ древнеукраинской культуры. «Боевая культура вавилонян была взята у шумеров и их надднепрянских предков». «Пришлись по душе грекам и Олимпийские игры, а с ними и весь пантеон богов. То, что доныне сберегли греки, суть язык и культура протоукраинцев, правда, частично трансформированная через греческий менталитет».

С отмеченной рецензентами научной достоверностью автор описывает армейские навыки и умения легендарных средневековых казаков-характерников. «Переосмысливая способности характерников сквозь призму современного мировоззрения, можно твёрдо сказать, что казакам была известна магия, телекинез, левитация, телепатия, гипноз, суггестия». Украинская история распаковывается автором преимущественно как череда драм. Так, «разлад между древними украинскими племенами на территории Италии – трагическая страница в истории украинского народа». Главная катастрофа произошла всего лишь тысячелетие назад. «Разрушительный удар по боевой культуре нашего народа нанесло христианство, введённое князем Владимиром в 988 году». «Христианство разрушило первооснову мировоззрения воина... Страх перед грехом во имя спасения собственной души («не убий») парализовал волю к борьбе с врагами украинского народа». (Здесь я задумался – а не является ли концептуальным псевдонимом фамилия автора книги?)

И далее, «с раннего детства я знал <...>, как жестоко обокрали нас московиты, как оболгали москали нашу историю; как миллионы украинцев уничтожали только за то, что мы – украинцы – являемся правопреемниками Киевской Руси, за то, что мы во все века добивались торжества правды». Склонность москалей-московитов к зверствам объясняется плохой наследственностью: «На мой взгляд, ответ надо искать в памяти крови московитов. Гены андрофагов (которым приписывали даже людоедство) и сегодня доминируют над примесями славянской крови». В этом месте автор данных заметок испытал некоторое облегчение нараставшего было комплекса национальной вины. У меня ведь отец – этнический украинец, а значит, и кровь моя чище, и вина в два раза меньше, чем у остальных андрофагов.

...Какими же должны быть сами украинцы? Обращаясь к молодым соотечественникам, пан Пилат призывает, в частности: «Соберите все богатства и всё золото мира. Станьте владыками бытия, и этим вы прославите Украину». Украинцы должны отринуть христианство с его капитулянтским «не убий» и вернуться к родному боевитому язычеству. Они должны быть верными гопаковцами и непримиримыми националистами. «Я призываю вас <...> стать теми, чей взгляд всегда ищет врагов своей Отчизны», «...уничтожайте врагов своего народа. Очищайте Отчизну от пришлых злодеев». А ещё, вероятно, украинцы не должны изучать мировую историю. Ведь излишнее знакомство с той же ориньякской или, скажем, эллинистической эпохой может, того и гляди, ослабить их боевой дух.

Между тем я знаком, и довольно близко, с рядом представителей нового поколения украинцев – деятелями искусства и журналистами, патриотами своей молодой державы. Неужели в них есть хоть что-то общее с человеческим типом, воспетым в труде пана Пилата?

Они другие. Я вижу это, когда во время совместных проектов мы с ними садимся потолковать о культурных и политических новостях за рюмочкой горилки с перцем или «Столичного доктора» – в зависимости от географии очередной беседы. Но есть Учитель, желающий сделать украинцев такими. А у него есть Школа.

[Сармат]

А как вам, други, вот такой типажик? А?
Фото моё, авторское(это я для Бонда )

[Bond]

Каску в бою добыл ? ))