И в Одессе найдутся и в Севастополе...
И на Кубани были бы , если б не власть:
...
Без «Просвіти»
Закрижанілі обвислі вуса, брита голова – таким козарлюгою виглядає Олег Голуб. Його прізвище значиться в книжці-довідці Р. Польового «Кубанська Україна» (К.: Діокор, 2002) як голови товариства «Чорноморська Січ» і лідера кубанської «Просвіти».
«Був у Києві якийсь комуняка Голуб, може, чули?» – запитує пан Олег. Кажу, що той і досі активний, чим засмучую Голуба-краснодарця. «Я кубанський козак за походженням, але навчався в російській школі, вважався росіянином за національністю». Прізвище своє Голуб пише принципово без м’якого знака у кінці. Демонструє банківську пластикову картку: коли йому її видавали, Голуб наполіг, щоб його написали через H, а не через G. Вчив він рідну мову самотужки, бо в Краснодарі нею мало хто розмовляє, не викладають і в Кубанському університеті, який він закінчив.
Під час перебудови Олег Голуб спробував створити на Кубані осередок «Просвіти». Влада зустріла цю ініціативу насторожено. Виникали проблеми з орендою приміщень для зустрічей просвітян. Крім того, в українській громаді почалися чвари. А після розпаду СРСР «Просвіті» запропонували перереєструватися згідно з новим законодавством. Цього так і не було зроблено, тож ініціатива просто всохла.
Голуб намагався співпрацювати з громадськими організаціями і партіями в Україні. Вони відгукувалися охоче. «Мене згадували у різних відозвах: мовляв, кубанці з нами!» Виглядає так, що кубанського просвітянина виставляли як рідкісний артефакт, щоб легше було отримати якийсь грант. Нині зв’язків з Україною Голуб майже не підтримує, хоча інколи листується з українською діаспорою в Канаді.
Кореспондент запитав, чи не відчуваються на Кубані утиски українців за національною ознакою. «Українського руху на Кубані немає, розумієте? – поміркувавши, каже Голуб. – Тож немає кого й утискати».
...
http://kobza.com.ua/content/view/3178/42/Без «Просвиты»
Закрижанили обвисшие усы, брита голова - таким казак выглядит Олег Голуб. Его фамилия значится в книге-справке Р. Полевого «Кубанская Украина» (К.: Діокор, 2002) как председателя общества «Черноморская Сич» и лидера кубанской «Просвиты».
«Был в Киеве какой коммуняка Голуб, может, слышали?» - Спрашивает господин Олег. Говорю, что тот до сих пор активно, чем огорчаю Голуба-краснодарця. «Я кубанский казак по происхождению, но учился в русской школе, считался русским по национальности». Фамилия свое Голуб пишет принципиально без мягкого знака в конце. Демонстрирует банковскую пластиковую карточку: когда ему ее выдавали, Голуб настоял, чтобы его написали через H, а не через G. Учил он родной язык самостоятельно, так как в Краснодаре ней мало кто говорит, не преподают и в Кубанском университете, который он окончил.
Во время перестройки Олег Голуб попытался создать на Кубани ячейка «Просвещения». Власть встретила эту инициативу настороженно. Возникали проблемы с арендой помещений для встреч просвитян. Кроме того, в украинской общине начались распри. А после распада СССР «убрал» предложили перерегистрироваться согласно новому законодательству. Этого так и не было сделано, поэтому инициатива просто сухая.
Голуб пытался сотрудничать с общественными организациями и партиями в Украине. Они откликались охотно. «Меня упоминали в разных воззваниях: мол, кубанцы с нами!" Выглядит так, что кубанского просвитянина выставляли как редкий артефакт, чтобы легче было получить какой-то грант. Сейчас связей с Украиной Голуб почти не поддерживает, хотя иногда переписывается с украинской диаспорой в Канаде.
Корреспондент спросил, не ощущаются на Кубани притеснения украинского по национальному признаку. «Украинского движения на Кубани нет, понимаете? - Поразмыслив, говорит Голуб. - Так что нет кого и притеснять.



Ответить с цитированием