Бедные дети!
(для Антоши Бандер - оса, особенно)

Вот отсканировал страничку из учебника. Называется сей учебник "Людина і світ" Підручник, 2-ге видання, виправлене і доповнене. Головний редактор - член-кореспондент НАН України, доктор філософських наук, професор Л.В Губерський


"Загалом в українському менталітеті й українській культурі спостерігається паралелізм у зображенні життя приро­ди і людини, органічний зв'язок природного та соціального.

Отже, національна ментальність та її архетипи формують­ся в суспільному співжитті даного етносу, чітко не усвідом­люючись, у результаті засвоєння його культури і, у свою чер­гу, зворотно впливають на всі сфери життєдіяльності даного народу та на розвиток його культури. Усвідомлюючись, вони отримують світоглядно-філософське осмислення, що стано­вить стрижень національної культури, її специфіку і впли­ває на життєдіяльність народу, його суспільне життя.


§ 6. Особливості історичного розвитку українського етносу та нації




Процес формування і розвитку українського етносу та нації є предметом вивчення та творчого аналізу багатьох кла­сиків української історіографії та культурології — М. Грушевського, В. Винниченка, М. Драгоманова, І. Крип'якеви-ча, І. Огієнка та ін.

Як ви вже знаєте з історії, предки українського народу залишили відомі всьому світу пам'ятки цивілізації: культуру скіфів-землеробів, скіфів-кочовиків, трипільську культуру. Як свідчать археологічні дані, вже у IV—VII ст. на території Подніпров'я утворилися союзи давньослов'янських племен, відомі під назвою русів. Ця назва етимологічно пов'язана з територією поселення східних слов'ян — басейнами річок Ро­сі, Росави та ін. Українцям, формуванню українського етносу передували русичі, руси, праслов'яни, скіфи, сармати та ін.


Особливістю формування українського етносу є те, що історичні передумови його становлення складаються у чітких культурно-географічних межах однієї і тієї ж території. Зав­дяки цьому, попри змінювання народів на території, що ста­новила ареал майбутнього формування українського етносу, культурно-історичне підґрунтя цього процесу готувалося тисячоліттями. За даними археології, на цій території зали­шався певний автохтонний антропологічний субстрат, який, хоча й не був слов'янським, проте сприяв безпосередній трансляції стародавньої індоєвропейської культурної тра­диції.

Особливість етногенезу на цій території полягала в тому, що він характеризувався прямою трансляцією куль­турних традицій і цінностей в єдиному геокультурному руслі, яке дає змогу безпосередньо ввести в етнотворення українців тисячолітній досвід інших народів. Не випадково українська мова характеризується з-поміж більшості слов'янських мов своєю наближеністю до індоєвропейської мовної групи. Укра­їнський орнамент успадкував риси орнаментів трипільської культури, не кажучи вже про її аграрні традиції. У цьому контексті природним є і те, що українська хата за всіма озна­ками, аж до традицій білити глиною стіни, сягає скіфсько-сарматських часів. Український народний танець гопак містить певний код давньої слов'янської культури, що пере­дає певну динаміку форм та структур рухів, конче потрібних для духовного та фізичного вдосконалення людини. Відомо, що слово "гоп", яке входило до індоєвропейської мови-осно-ви, є водночас праслов'янською формою позначення пастуха, а сам гопак — сакральним дійством, через яке символічно передавались рухи крил птахів — жайворонка, яструба, голу­ба. Дослідники зазначають також зв'язок українського епо­су з піснями пастухів стародавніх цивілізацій Сходу, включ­но з інструментарієм (сопілка, флейта, струнні). Цей глибоко-вкорінений тисячолітній культурний досвід, накопичений в ареалі майбутньої України, трансформувався в епоху Київ­ської Русі в етнокреативний чинник українського народу".

Бедные дети!