У школі мріяв стати фізиком-теоретиком. Але на наполягання батьків вступив до Рівненського педагогічного інституту, який закінчив у 1984 р. за фахом «учитель математики-фізики».
1985 р. був звільнений за лист Горбачову (застерігав, що його методи введення реформ непридатні для наших умов).
З 1985 р. ким тільки не працював: інженером, держслужбовцем, приватним підприємцем, маркетологом, аналітиком, ремонтником у тролейбусному парку... Нині — безробітний.
Головна сфера захоплень — стратегічне прогнозування. За останні тридцять років зробив десяток серйозних прогнозів, які, на біду, збулися.
Перший прогноз стосувався краху радянської системи. В 1979-му, в 17 років, на основі робіт класичного марксизму довів, що в СРСР немає соціалізму. У 1991 р. Володимир Іполитович дійшов висновку про неминучість світової економічної кризи — яку сьогодні й маємо. А в 1993 р. — про неминучість пандемії на планеті.
Його ідея переробки рослинних залишків і торфу в рідке пальне — один із заходів, застосування якого могло б зменшити негативні наслідки від кризи або пандемії.