Пані цьоця на вицєчці
Напередодні Великодня влаштували поляки для українських журналістів семінар до приїзду Папи. Запросили журналістів із Києва і Львова. Зі Львова мало їхати тринадцять осіб. Але поїхало п’ятнадцять.
Знайома ситуація. Бо як мед – то ложкою. А ліпше двома. Як, зазвичай, у нас і буває. Отже, одна із чільних достойниць нашої місцевої влади пані Оксана прихопила зі собою, крім зубної щітки і папільоток, ще й свого чоловіка, який до журналістики має такий самий стосунок, як Юзьо до балєту. Але газети, певно, читає частіше, як Юзьо дивиться балєт.
Але як мус, то мус. Чоловік її, видно, саму не хтів пускати. А як уже взяла чоловіка, то спакувала й дитину. Добре, жи на тім ся обмежила і не взяла ще під пахви свекра зі свекрухов.
Іно тоті поляки не звикли до наших звичаїв. Вони мали всьо пораховано і не сподівалися на зайві писки. В них як написано стілько, то стілько і має бути.
І фертик. Бо в німців вчаться. Але ми ся вчимо в москалів і ту наші етичні школи, до курчої мами, не співпадають.
Пані Оксана так само собі всьо файно порахувала і наробила ґвалту, аби господарі десять днів годували не тільки делєгацію, але і її родину. Поляки трохи пробували з того дивуватися, але, врешті, змирилися, хоча й шлякали.
Але поціху, бо в німців вчаться. А якби вчилися в москалів, то би тій пані штири моцних слова сказали. А так си подумали, жи то яка зацна журналістка, то ше про них зле напише.
Але тій, вибачайте на слові, журналістці тоті семінари були до їдного місця, бо з десяти днів пані Оксана заявилася туди іно раз. А решту часу успішно вбивала у краківських та варшавських кнайпах.
Незважаючи на те, що поїздку оплатила польська сторона, наша пані оформила собі відрядження. І кажуть, жи не просте, а валютне.
Але хто би ся з тим рахував? Як життя таке зацофане, то тре радіти, що бодай комусь таки вдається вхопитися за грубший кінець.
)
Ответить с цитированием
Сообщение от Bond
